Багратіон Петро Іванович (1765 — 12(24) .9.1812), князь, російський генерал від інфантерії (1809), герой Вітчизняної війни 1812. Народився в р. Кизляре в сім'ї полковника із старовинного грузинського княжого роду. На військовій службі з 1782. Служив на Кавказі, брав участь в російсько-турецькій війні 1787—91 і Польській кампанії 1793—94. У Італійському і Швейцарському походах А. В. Суворова 1799 в чині генерал-майора командував авангардом і відрізнився у всіх крупних битвах. Під час війни з Францією 1805—07, очолюючи ар'єргард російської армії, відрізнився при Шенграбене, Прейсиш-Ейлау і Фрідланде. Брав участь в російсько-шведській війні 1808—09, командував дивізією, навесні, що зайняла, 1809 Аландськие острова. Вчасно російсько-турецької війни 1806—12 з липня 1809 по березень 1810 командував Молдавською армією. З серпня 1811 командувач Подільською армією, а з березня 1812 2-ою Західною армією, яку під час Вітчизняної війни 1812 майстерним маневром вивів з боями з-під удару перевершуючих сил ворога на з'єднання з 1-ою Західною армією під Смоленськом. У Бородінськом битві командував лівим крилом російської армії, проявивши виняткову стійкість і особисту хоробрість, був важко поранений і помер в с. Сіми Володимирської губернії, де був похований. У 1839 його прах перенесений на Бородінськоє поле.
Літ.: Генерал Багратіон. Сб. документів і матеріалів, Л., 1945; Багратіон в Дунайських князівствах. Сб. документів, Киш., 1949; Ростунов І. І., П. І. Багратіон, М., 1957.
