Ацетатні волокна, один з основних видів штучних волокон; отримують з ацетилцелюлози . Залежно від типа вихідної сировини розрізняють тріацетатноє волокно (з тріацетілцеллюлози) і власне А. ст (з частково обмиленою, т.з. вторинною, ацетилцелюлози).
А. ст формують з розчинів ацетилцелюлози в органічних розчинниках (тріацетілцеллюлозу — в суміші метіленхлоріда і спирту, вторинну ацетилцелюлозу — в ацетоні), зазвичай по т.з. сухому методу. По цьому методу отримують філаментні нитки, т.з. ацетатний шовк. При здобутті ацетатного штапельного волокна формування ведуть по сухому або мокрому методу (про методи формування волокон див.(дивися) Волокна хімічні ) .
А. ст удвічі перевершують віскозні і мідноаміачні волокна по еластичності; тому тканини з них відрізняються зниженою м'ятою. Крім того, А. ст приємні на дотик, м'які, володіють здатністю пропускати ультрафіолетові промені. Забарвлюються А. ст лише спеціальними типами фарбників, які непридатні для більшості інших волокон. Це дає можливість отримувати всілякі колористичні ефекти на виробах з суміші А. ст і волокон інших типів. Тріацетатноє волокно характеризується нижчою гігроскопічністю, але більшою еластичністю і меншою м'ятою, чим вироби з А. ст При 65%-ній відносній вологості тріацетатноє волокно сорбувало 2,5—3% вологи, а ацетатне 6—7% .
Міцність при розриві А. ст невисока (розривна довжина 11—13 км. ) . Втрата міцності при випробуванні в мокрому стані для А. ст складає 40—45%, а для тріацетатного 15—20%. А. ст характеризуються недостатньо високою термостабільністю: вище 160—170°c змінюється форма виробів з цього волокна, при 210°c починається його термічний розпад. Тому вироби з А. ст можна гладити лише через вологу тканину. А. ст малостійкі до дії навіть розбавлених розчинів лугів. До недоліків виробів з А. ст відносяться також низька стійкість до стирання і висока електрізуємость. Для усунення цих недоліків використовують методи хімічні модифікації ацетилцелюлози.
Основні сфери застосування А. ст — виготовлення виробів широкого вжитку (верхнього одягу, дамської нижньої білизни, підкладкових і платтяних тканин). Ацетатне штапельне волокно застосовують для часткової заміни шерсті при виготовленні тонких сукен і деяких трикотажних виробів. Використання А. ст дозволяє знижувати м'яту виробів. Тріацетатниє гідрофобні нитки застосовують як електроізоляційний матеріал.
Виробництво А. ст до 1957 бурхливо розвивалося завдяки нешкідливості і простоті виробництва, коштовним властивостям цих волокон, а також дешевизні вихідної сировини. Надалі розвиток виробництва А. ст сповільнилося у зв'язку з появою нових коштовних типів синтетичних волокон. У 1967 світовий випуск А. ст склало 397 тис. т (6,4% від загального виробництва хімічних волокон).
Літ.: Роговин З. А., Основи хімії і технології виробництва хімічних волокон, т. 1, 3 видавництва, М-коди.—Л., 1964, с. 573; Костриць Ю. А., Хімія і технологія виробництва ацетатного волокна, М., 1967 (бібл.).
