Атрофія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Атрофія

Атрофія (від греч.(грецький) atropheo) — голодую, чахну), прижиттєве зменшення розмірів органу або тканини організму тварин і людини, що супроводиться порушенням або припиненням функції. А. є результатом переважання дисиміляція над процесами асиміляція . А. може бути фізіологічною і патологічною, загальною і місцевою. Фізіологічна А. залежить від вікових змін організму (А. вілочкової залози в період статевого дозрівання, А. статевих залоз, шкіри, кісток у людей похилого віку і т. п.). Загальна патологічна А. (виснаження, кахексія) розвивається при недостатньому живленні, хронічній інфекції або інтоксикації, порушенні діяльності ендокринних залоз або центральної нервової системи. Місцева патологічна А. виникає від всіляких причин: при порушенні нейротрофічній регуляції (наприклад, А. скелетних м'язів при поліомієліті); від недостатності кровопостачання (наприклад, А. кора головного мозку при атеросклерозі мозкових судин); дісфункциональная (наприклад, А. зорового нерва після видалення ока); А. від тиску (наприклад, А. нирки при закупорці сечоводу і скупченні сечі в балії); від бездіяльності (наприклад, А. м'язів кінцівки при тривалій іммобілізації ), від дії фізичних і хімічних чинників (наприклад, А. лімфоїдній тканині від дії променистої енергії, А. щитовидної залози при вживанні препаратів йоду).

  При А. орган зменшується в розмірах, але інколи згодом, при розростанні жирової тканини, замінюючої атрофовані клітинні елементи, виглядає збільшеним. Патологічна А. до певної стадії — процес оборотний. Лікування: усунення причини, що викликає А.

  Літ.: Струков А. І., Патологічна анатомія, М., 1967; Cameron G. R., Pathology of the cell, Edinburgh, 1952.

  Л. Д. Ліознер.