Атлас географічний, систематичні збори географічних карт, виконані за загальною програмою як цілісний твір. Родоначальником сучасного А. р. рахують збори географічних карт старогрецького вченого Клавдія Птолемея (2 ст).
А. р. отримали широке поширення починаючи з кінця 15 ст, після того, як Великі географічні відкриття розширили уявлення про Землю, а колоніальні захвати розквіт торгівлі і мореплавання викликали величезний попит на географічні карти. Назва «Атлас» була використана вперше для зборів географічних карт в 1595 картографом Меркатором на честь Атласу — міфічного короля Лівії, по легенді що вперше виготовив небесний глобус; надалі цю назву отримало загальне визнання. В кінці 16 ст видаються перші атласи спеціального призначення, серед яких відомі 2-млосні збори морських навігаційних карт Л. Вагенара (1584—85). У 17 ст виготовлення атласів розвивається переважно в Голландії; деякі з А. р. розростаються в багатотомні видання (атлас Блау в 12 томах великого формату). У 1701 С. Ремезов склав перший російський географічний атлас — «Креслярську книгу Сибіру». У 18 ст робота із створення атласів займає видне місце в діяльності Паризькою, Петербурзькою і Берлінською АН(Академія наук). У 19 ст з'являються тематичні атласи.
Велике методологічне значення для розвитку і вдосконалення А. р. мали листа Ст І. Леніна, написані в 1920—21 з приводу підготовки перших радянських географічних атласів (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 51, с. 253, 267; т. 52, с. 163—65, 234—35, 291; т. 53, с. 12, 126—27, 167, 182, 192; т. 54, с. 123). Великий радянський атлас світу (1937—1940) — комплексний атлас фізичної, економічної і політичної географії — означав новий, сучасний етап в розвитку А. г.; його принципи: повнота і цілісність вмісту; багатобічна характеристика явищ з показом зв'язків, залежностей і протиріч; передача явищ в історичному розвитку; включення карт, освітлюючих явища, пов'язані з діяльністю імперіалістичних монополій, і інші процеси, що безпосередньо витікало з вказівок, що містяться в листах Ст І. Леніна.
Специфічні межі сучасного А. р. — внутрішня єдність, узгодженість і взаємодоповнювана карт, для чого важливі: порівнянні проекції, масштаби, легенди, показники і способи зображення, єдині установки тієї, що генералізує, загальні принципи оформлення, пріуроченность вміст до певної дати (або датам), доцільне розміщення карт і т.д.
А. р. вельми всілякі. Їх розрізняють: по територіальному обхвату — атласи світу, окремих країн, областей і т.д.; за змістом — атласи загальногеографічних карт; галузеві атласи тематичних карт (наприклад, геологічні, кліматичні, сільського господарства і т.п.); атласи комплексні, включаючі карти ряду взаємозв'язаних явищ (наприклад, клімату і океанографії Світового океану) або що дають багатобічну цілісну характеристику природи, населення, економіки і політико-адміністративного пристрою змальовуваної території; за призначенням — атласи науково-довідкові, краєзнавчі, учбові, туристські, дорожні і т.п. А. р. багатообразні і за розміром — від великих настільних атласів в декількох томах до кишенькових «ліліпутів». Протягом довгого часу А. р. видавалися переплетеними у вигляді альбому, але з 30-х рр. 20 ст стали з'являтися атласи в розбірних палітурках, а потім і у футлярах з незброшурованими листами. Великі А. р. незрідка публікують поступово, випусками або навіть окремими листами, що полегшує поширення атласу і користування великоформатними картами, але ускладнює зберігання, крім того, може бути порушене єдність атласу, якщо карти складені на різні дати. Багато атласів включають тексти пояснень, таблиці і довідково-статистичні відомості. Для полегшення знаходження потрібного об'єкту А. р. супроводяться покажчиками географічних назв. А. р., збори карт певного призначення, що містять, тематики і територіального обхвату, полегшують використання карт в дослідницькій роботі, практичній діяльності і для здобуття різних географічних довідок.
Серед атласів світу особливо коштовні радянські фундаментальні публікації: великий довідковий загальногеографічний Атлас світу (1954; 2 видавництва, 1967), що дає детальне зображення вод і рельєфу Землі, політико-адміністративного ділення, населених пунктів і шляхів сполучення СРСР і зарубіжних країн (формат 50 х 31,5 см, в покажчику близько 200 тис. географічних назв, 2 паралельних видання на русявий.(російський) і англ.(англійський) яз.(мова)); фізіко-географічній атлас світу (1964, 298 стор.(сторінка) карт і тексту, формат 50 х 32 см ) з трьома групами карт — світу, континентів і СРСР, що характеризують природні явища — рельєф, геологічну будову, тектоніку, корисні копалини, четвертинні відкладення, геоморфологию, грунти, кліматичні умови, рослинність і тваринний світ, а також фізіко-географічне районування, особливо детально у відношенні СРСР; 4-млосний комплексний Морський атлас (т. 1 — навігаційно-географічний, 1950; т. 2 — фізіко-географічній, 1953; т. 3, ч. 1—2 — Військово-історичний, 1958—63) (формат 51 х 75 см в розвороті) — капітальне керівництво по географії океанів і Морея (декілька застаріле унаслідок швидкого вивчення Світового океану) і по військовій історії; Атлас народів світу (1964, 112 стор.(сторінка), формат 33,5 х 24 см ) , показуючий етнічний склад (по лінгвістичній ознаці) населення світу (виділено 1600 народів) і щільність розселення, а також що характеризує (у текстовому застосуванні) чисельність і розселення населення, його природний рух, міграції, расовий і етнічний склад, мови, релігії; Атлас історії географічних відкриттів і досліджень (1959), що показує хід географічних відкриттів, вивчення і освоєння Землі, а також розвиток географічних карт.
Атласи світу доповнює радянський комплексний Атлас Антарктики (т. 1, 1966), що містить багатобічну і детальну характеристику природи Антарктиди; у нім узагальнені результати десятирічних радянських досліджень і матеріали інших країн, що брали участь в роботах по Міжнародному геофизичному року (1957—58).
Серед зарубіжних усесвітніх атласів цікаві Оксфордський економічний атлас світу (Oxford Economic Atlas of the World, про ed., 1965) і на його основі Оксфордські регіональні економічні атласи — СРСР і Вост. Європи (1956), Ср. Сходу і Сівши. Африки (1960), Африки (1967) і ін., що містять карти окремих галузей сільського господарства (показують виробництво різної з.-х.(сільськогосподарський) продукції) і промисловості (відмічені центри або райони виробництва).
Для поглибленого вивчення країн або для здобуття про них детальних довідок особливо корисні національні атласи окремих країн, зазвичай що містять різносторонню характеристику природи, населення, економіки і культури і створювані державними і суспільними установами як праці національного значення і престижу.
Опублікували свої атласи (або видають їх випусками): у Європі — Чехословакія (1935 і 1966), Італія (1940), Бельгія (1949), Данія (1949), Польща (1953—56, не завершений), Франція (1950—59), Швеція (1953), Фінляндія (1960), Австрія (1961), Великобританія (1963) Нідерланди (1964), Іспанія (1965), Швейцарія (1965), Угорщина (1967); у Азії — Індія (1957, передуватиме. видання), Ізраїль (1956—1964), Туреччина (1961); у Африці — Єгипет (1928), Гана (1949), Марокко (1955), Танганьіка (нині Танзанія, 1956), Камерун (ст 1, 1960), Родезія (1960, не завершений), Кенія (1959, 1962), Уганда (1962); у Америці — Канада (1957), Бразилія (1966); Австралійський Союз (1951—60, 2 видавництва, 1962).
В СРСР до національних атласів можна віднести комплексні атласи окремих союзних республік: Білорусії (1958), Вірменії (1961), України і Молдавії (1962), Азербайджану (1963), Грузії (1964), Таджикистану (1968).
Багато країн випускають для своїх територій також галузеві тематичні атласи, присвячені окремим природним або соціально-економічним явищам. Найбільш поширені кліматичні атласи, атласи сільського господарства і особливо дорожні (автомобільні) атласи. Серед радянських видань найбільш важливі великий науково-довідковий Кліматичний атлас СРСР (т. 1—2, 1960—63), Атлас сільського господарства СРСР (1960) і Атлас розвитку господарства і культури СРСР (1967), що підсумував успіхи 50-річного розвитку Радянської держави.
В СРСР велике наукове, практичне і пізнавальне значення придбали регіональні атласи, тобто атласи окремих республік, країв і областей.
Серед них розрізняють: науково-довідкові атласи, що містять (подібно до національних атласів) зведення сучасних знань по географії регіону, — атласи Комі АССР (1964), Іркутської (1962), Кустанайської (1963) і Сахалінської (1967) областей, Забайкалья (1967) і др.; довідкові атласи для установ, партійних і радянських працівників і т.п. — атласи Цілинного краю (1964), Київською (1962), Ленінградською (1967) областей; малі комплексні атласи, призначені для шкіл, краєзнавства і для всіх, хто цікавиться природою і життям свого краю, — атласи Дагестанської АССР (1964), Тамбовської (1960 і 1966), Калінінськой (1964), Московської (1964), Смоленської (1964), Ярославської (1964), Вологодської (1965), Рязанської (1965), Волгоградської (1967), Воронежської (1968), Астраханської (1968), Кировськой (1968), Курської (1968), Псковської (1969) областей.
Літ.: Саліщев До. А., Географічні атласи, в збірці: Підсумки науки. Картографія, ст 1—3, М. 1964—68; його ж. Картографія, М., 1966; 50 років радянської геодезії і картографії, М., 1967, с. 268—78, 292—309, 328—57; Агnberger Е., Handbuch der thematischen Kartographia, W., 1966; W i tt W., Thematische Kartographie. Methoden und Probleme, Tendenzen und Aufgaben, Hannover, 1967.
