Асратян Езрас Асратовіч [р. 18(31) .5.1903, с. Мецик, Турецька Вірменія], радянський фізіолог, учень І. П. Павлова, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1939), академік АН(Академія наук) Вірменською РСР (1947). Член КПРС з 1929. У 1930 закінчив медичний факультет Єреванського університету. У 1930—41 — у Фізіологічному інституті (Ленінград). У 1941—43 професор Ташкентського медичного інституту. З 1944 в АН(Академія наук) СРСР: у 1944—50 завідувач лабораторією відновлення функцій нервової системи, в 1950—52 директор Інституту вищої нервової діяльності, з 1952 завідувач фізіологічною лабораторією, а з 1960 директор Інституту вищої нервової діяльності і нейрофізіології. Що розвивається А. теорія пристосовності нервової системи освітлює механізм відновних явищ в пошкодженому організмі і вирішальну роль в цьому кора великих півкуль. Концепцію Павлова про охоронну роль гальмування А. поклав в основу методики лікування травматичного шоку і наслідків деяких органічних пошкоджень мозку; розвинув уявлення про морфо-функціональну многоетажності безумовних рефлексів, про тонічних, або настроювальних, умовних рефлексах, про механізми перемикання у вищій нервовій діяльності і ін. Премія ім. І. П. Павлова (1951). Золота медаль ім. І. П. Павлова (1963). Нагороджений орденом Леніна 2 іншими орденами і медаллю.
