Асонанс
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Асонанс

Асонанс (франц. assonance, від латів.(латинський) assono — відгукуюся),

  1) повторення в рядку, строфі, фразі однорідних явних звуків.

  2) Неточна рима, співзвуччя закінчень два або декількох віршованих рядків, в яких збігаються голосні при великій свободі приголосних, наприклад: красива — непогасна, кляузі — маузер. У середньовічній, особливо романській, поезії А. — один з найважливіших елементів вірша. У російських поетів 19 ст А. дуже рідкий. Відроджений символістами і набув поширення в сучасній радянській поезії.