Асонанс (франц. assonance, від латів.(латинський) assono — відгукуюся),
1) повторення в рядку, строфі, фразі однорідних явних звуків.
2) Неточна рима, співзвуччя закінчень два або декількох віршованих рядків, в яких збігаються голосні при великій свободі приголосних, наприклад: красива — непогасна, кляузі — маузер. У середньовічній, особливо романській, поезії А. — один з найважливіших елементів вірша. У російських поетів 19 ст А. дуже рідкий. Відроджений символістами і набув поширення в сучасній радянській поезії.
