Аренський Антон (Антоній) Степанович [30.6(12.7) .1861, Новгород, — 12(25) .2.1906, поблизу Теріоки, Фінляндія], російський композитор, піаніст, диригент, педагог. У 1882 закінчив Петербурзьку консерваторію по класу Н. А. Рімського-корсакова і став викладачем Московського консерваторії (з 1889 професор). Виступав в Росії і за кордоном як піаніст і диригент. У 1888—95 керував концертами Російського хорового суспільства (Москва), в 1895—1901 був директором Придворної співецької капели.
В своїй творчості А. тяжів до ліричних елегійно-споглядальних образів, йому була близька російська народна пісенність. Вигадування А. відрізняються щирістю, простотою вираження, майстерністю, витонченістю і тонкістю фактури, кращі з них належать до області камерної вокальної і інструментальної музики (романси «Розбита ваза» на слова А. Н. Апухтіна, «Не запалюй вогню» на слова Д. М. Ратгауза, «Осень» на слова Т. Л. Щепкиной-Куперник і ін., фортепіанні мініатюри, фортепіанні тріо, присвячені До. Ю. Давидову, і т.п.). А. — автор сюїт для двох фортепіанних опер «Сон на Волзі» по А. Н. Островському (пост. 1890, Великий театр, Москва), «Рафаель» (пост. 1894, Москва), «Наль і Дамаянті» (пост. 1904, Великий театр), балету «Ніч в Єгипті» («Єгипетські ночі», пост.(постанов) 1908, Париж), 2 симфоній, фантазії на теми І. Т. Рябініна для фортепіано з оркестром і ін. Написав підручник гармонії і керівництво по вивченню музичних форм. Серед учнів А. — С. Ст Рахманінов, Р. Е. Конюс, А. Н. Корещенко, Р. М. Гліер і ін.
