Арготізми (франц., ед. ч.(однина) argotisme), слова і вирази розмовної мови, запозичені з різних соціальних, професійних діалектів. У семантично перетвореному вигляді використовуються в просторіччі і сленгу, зберігаючи в них яскраве експресивне забарвлення. У мові художньої літератури А. застосовуються як засіб стилістичної характеристики, головним чином в мові персонажів, а також в авторській мові при «оповідній» манері оповідання. Звернення к А. у російській літературі 19 — почала 20 вв.(століття) носило виключно етнографічний характер (Ст Ст Крестовський, Н. Р. Помяловський, Ф. М. Достоєвський, В. А. Гиляровський і ін.). У 20—30-і рр. 20 ст А. уживалися авторами, що пишуть з установкою на просторічно-понижений стиль (І. Бабель, М. Зощенко і ін.). Критикою тих років А. не завжди справедливо розцінювалися як просте спотворення і засмічення літературної мови. У сучасній літературі А. використовуються письменниками і перекладачами для віддзеркалення реалістичної мовної характеристики образу і просторічно-жаргонної стихії мови. Широко застосовуються А. у сучасній західній літературі (особливо в США).
Літ.: Стратен Ст Ст, Арго і арготізми, в збірці: Праці комісії з російської мови (АН СРСР), т. 1, Л., 1931; Шпаків Л. І., Жаргонна лексика в мові сучасної художньої літератури, в збірці: Питання культури мови, ст 7, М., 1966; Dauzat A., Les argots, P., 1929; Partridge E., Dictionary of the Underworld. British and American, N. Y.—L., 1950; La Rue J., Dictionnaire d''argot et des principales locutions populaires, préсédé d''une histoire de l''argot. P., 1948; Bertsch A., Wörterbuch der Kunden und Gaunersprache, B., 1938.
