Арабська порода коней, одна з древніх верхових порід, виведена народною селекцією в 1-м-коді тис. н.е.(наша ера) на Аравійському півострові. В середні віки широко ввозилася до Європи, де використовувалася переважно для поліпшення місцевих коней з метою здобуття легкого кавалерійського коня. У країнах Сходу застосовувалася як пользовательная (під сідлом). А. п. зіграла значну роль в створенні коштовних бистроаллюрних верхових (англійська чистокровна і ін.) і рисистих (орловський рисак) порід. Арабський кінь дрібний, вираженого східного типа. Конституція суха, ноги міцні, добре поставлені, рухи пружні і красиві. Масті: сіра, гніда і руда. Висота в загривку 150—152 см , коса довжина тулуба 149—150 см , обхват пясті 18—19 см . Коні невибагливі, витривалі в довгих переходах. Жвавість коней А. п. в СРСР: на 1000 м-коду — 1 мін 8,2 сік на 1800 м-коду — 2 мін , на 2400 м-коду — 2 мін 41 сік , на 4000 м-коду — 4 мін 42,3 сік . В породі розрізняють 3 типи: хадбан, кохейлан, сиглаві. Племінна робота з породою направлена на поліпшення жвавості, вдосконалення внутрішньопорідних типів. У СРСР арабською породою покращують місцевих коней гір і предгорій Карпат, Кавказу, Ср. Азії. Основне племінне господарство — Терський кінний завод Ставропольського краї. А. п. розводять також в Індії, Пакистані, ОАР(Об'єднана Арабська Республіка), Туреччині, Юж. Африці, в європейських країнах (Англії, Франції, Іспанії, Нідерландах, Зап. Німеччині, Бельгії, Угорщині, Чехословакії), в США і Канаді.
Літ.: Книга про коня, під ред. С. М. Будьонного, т. 1, М., 1952; Державна племінна книга чистокровних арабських коней, т. 1, М., 1965; Керівництво по розведенню тварин, [пер. з йому.(німецький)], т. 3, кн. 1, М., 1965.
