Аорист (греч.), граматична форма часу, властива ряду мов (грецькому, староіндійському, старослов'янському, староруському і ін.), позначаюча дію, закінчену у минулому, наприклад старослав. положіх' — «я поклав», ср. минулий недоконаний час полагаах' — «я клав». Оскільки А. виражає закінчену дію, в тих мовах, де є граматичний вигляд, він утворюється частіше від дієслівної основи доконаного виду. А. від основи недосконалого вигляду позначає дія тривала. Передбачають, що значення А. як минулого часу розвинулося в індоєвропейських мовах відносно пізно і що спочатку форма А. виражала вигляд, позначаючи в цьому випадку нетривалість або миттєвість дії безвідносно до часу. Терміном «А.» називають для деяких мов також видову форму, просто констатуючу дію і що не дає жодних вказівок на протікання його в часі. Наприклад, в самодійських мовах А. позначає дію в процесі без вказівки на час здійснення.
