Антропоніміка
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Антропоніміка

Антропоніміка (від антропо... і греч.(грецький) ónyma — ім'я), розділ ономастики, що вивчає власні імена людей, походження, зміну цих імен, географічне поширення і соціальне функціонування, структуру і розвиток антропонімічеських систем. У сучасній російській антропонімічеськой системі кожна людина має особисте ім'я (вибиране з обмеженого списку), по батькові і прізвище (можливе число останні практично необмежено). Існували і існують інші антропонімічеськие системи: у Ін.(Древн) Римі кожен чоловік мав преномен — особисте ім'я (таких було всього 18), номен — ім'я роду, передаване по спадку, і когномен — ім'я, передаване по спадку, характеризує гілку роду. У сучасній Іспанії і Португалії людина має зазвичай декілька особистих імен (з католицького церковного списку), батьківське і материнське прізвища. У Ісландії кожна людина має особисте ім'я (з обмеженого списку) і замість прізвища — похідне від імені батька. У Китаї, Кореї, В'єтнамі ім'я людини складається з односкладового прізвища (у різні епохи їх налічувалося від 100 до 400) і особистого імені, що зазвичай складається з двох односкладових морфем, причому кількість особистих імен необмежена. Особливе місце в антропонімічеських системах займають гипокорістіки (пестливі і зменшувальні імена — росіяни Машенька, Петя, англійські Bill і Davy), а також псевдоніми і прізвиська.

  Дані А. істотні і для інших розділів мовознавства, соціології, історії народів.

  Літ: Безвиході Н. М., Словник староруських особистих власних імен, СП(Збори постанов) Би, 1903; Селіщев А. М., Походження російських прізвищ, особистих імен і прізвиськ, «Уч. зап.(західний) МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова)», 1948, ст 128, кн. 1; Чичагов Ст До., З історії російських імен, по батькові і прізвищ, М., 1959; Никонов Ст А., Особисте ім'я — соціальний знак, «Радянська етнографія», 1967 № 5; його ж, Особисті імена в сучасній Росії, «Питання мовознавства», 1967 № 6; Taszycki W., Roźprawyi studia polonistyczne, t. 1, Wrocław, 1958; Lebel P., Les noms des personnes en France, 4 éd., P., 1959; Bach A., Deutsche Namenkunde, Bd 1—3, Hdlb., 1952—56.

   Ст А. Никонов.