Антропоморфізм (від антропо... і греч.(грецький) morpho — вигляд), уподібнення людині, наділ людськими психічними властивостями предметів і явищ неживої природи, небесних тіл, тварин, міфічних істот. Наївно-догматичний А. є первинною формою світогляду і виражається в наділі неживих предметів здатністю діяти, жити і вмирати випробовувати переживання і т.д. (земля спить, піднебіння хмуриться і т.п.). Такий А. був панувань. формою світогляду на ранніх рівнях розвитку людського суспільства. Відгомони такого розуміння світу представлені і в мові сучасних культурних народів (наприклад, безособові дієслова типа «мжичить», «світає» і ін.), в мистецтві, особливо в поезії. Проте як спосіб мислення такий А. в даний час властивий лише психіці дитяти, у дорослих людей він є зазвичай ознакою інфантилізму . Наївно-догматичний А. переростає в релігійний А. — перенесення подоби і властивостей людини на вигадані предмети, властиве більшості релігійних уявлень про богів і інших надприродних істот. Антропоморфними, зокрема, є зазвичай боги т.з. вищих релігій, хоча в теології ця обставина заперечується.
Елементи А. інколи проникають і в наукове пізнання. Антропоморфними по своєму походженню є, наприклад, терміни «робота», «напруга» і т.п., хоча їх реальний вміст давно втратив зв'язки з їх походженням. З розвитком науки А. витісняється науковим світоглядом, хоча в деяких областях знання антропоморфні вистави виявляються вельми міцними (наприклад, в зоопсихології). Деякі дослідники наділяють тварин людськими думками, відчуттями, навіть етикою. У сучасною науковою («тривалість життя» часток і пр.), технічною, зокрема кібернетичною, літературі антропоморфне вживання понять (машина «запам'ятовує», «вирішує задачу» і т.п.) засноване на об'єктивній схожості принципів функціонування і результатів дій людини і машини; воно є сповна законним, якщо при цьому враховується відмінність процесів по суті.
