Антоніми
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Антоніми

Антоніми (від анти ... і ónyma — ім'я), слова з взаїмопротівоположнимі значеннями, службовці для позначення контрастних явищ, наприклад «тихий» — «гучний», «з'явитися» — «зникнути», «багато» — «мало», «вгору» — «вниз». А. зазвичай є лише в слів із загальним значенням якості, кількості, часу, простору. Антонімічними стосунками можуть бути зв'язані не лише знаменні, але і службові слова, наприклад «за і проти» (ср. разг.(розмовне) «Вам з цукром або без?»), а також спеціальні словотворчі засоби, наприклад «входити» — «виходити», «відкривати» — «закривати», «революція» — «контрреволюція», «народний» — «антинародний» і т.п. Зазвичай к А. відносяться різнокорінні слова, але деякі мовознавці відносять к А. і такі пари слів, як «великий» — «невеликий», «спокійний» — «неспокійний», «любити» — «не любити» що утворюються за допомогою негативної частки «не» і приставок «не», «без» і ін. Багатозначне слово в різних значеннях може мати різні А.: «свіжий» (хліб) — «черствий», «свіжа» (думка) — «побита», «свіжий» (вечір) — «задушливий» і т.д.

загрузка...

  Як засіб поетичної виразності А. служать для здійснення прийому антитези в поетичній або ораторській мові, наприклад: «хто був нічим той стане всім», «чорний вечір, білий сніг» (А. А. Блок); у заголовках: «Крок вперед — два кроки назад» (Ст І. Ленін), «Отци і діти» (І. С. Тургенев), «Товстий і тонкий» (А. П. Чехів), «Війна і світ» (Л. Н. Толстой).

  Літ.: Комісарів Ст Н., Проблема визначення антоніма, «Питання мовознавства», 1957 № 2; Клюєва Ст Н., Проблема антонімів, «Уч. зап.(західний) 1 Моськ. пед.(педагогічний) інституту іноземних мов», 1956, т. 9; Кирєєв А. А., Про антоніми, «Російська мова в школі», 1954 № 3.