Анохин Петро Кузьміч [р. 14(26) .1.1898, Царіцин, нині Волгоград], радянський фізіолог, академік АН(Академія наук) СРСР (1966), дійсний член АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1945). Закінчив Ленінградський інститут медичних знань (1926). З 1921 працював в інституті мозку під керівництвом Ст М. Бехтерева, в 1922—30 у Військово-медичній академії в лабораторії І. П. Павлова. У 1930—34 професор кафедри фізіології Горького медичного інституту. У 1934—44 завідувач відділом Всесоюзного інституту експериментальної медицини в Москві. У 1944—1950 в Інституті фізіології АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (з 1946 директор). З 1950 керівник Нейрофізіологічної лабораторії АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР), а потім і завідувач відділом нейрофізіології Інституту нормальної і патологічної фізіології АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР). З 1936 викладає у вузах Москви, з 1955 завідувач кафедрою. Основні роботи присвячені вивченню діяльності цілого організму і особливо головного мозку на основі розробленої їм теорії функціональної системи. Застосування цієї теорії до еволюції функцій дало можливість А. сформулювати поняття системогенеза як загальній закономірності еволюційного процесу. Нагороджений золотою медаллю ім. І. П. Павлова (1968), 3 орденами, а також медалями.
Соч.: Проблема центру і периферії у фізіології нервовій діяльності. Сб. робіт, отв. ред. П. Анохин, Горький, 1935; Системогенез як загальна закономірність еволюційного процесу, «Бюлетень експериментальної біології і медицини», 1948, т. 26 № 8; Теорія функціональної системи як передумова до побудови фізіологічної кібернетики, в збірці: Біологічні аспекти кібернетики, М., 1962; Кібернетика і інтеграційна діяльність мозку, «Питання психології», 1966 № 3; Біологія і нейрофізіологія умовного рефлексу, М. 1968
