Ансамблі пісні і танцю (або танцю, інколи — Ансамблі народної пісні і танцю), вигляд художніх концертно-естрадних колективів. А. п. і п. включають різні мистецтва: вокальне (хор, ансамбль, соло), музичне (оркестр симфонічний, народних інструментів і ін.), хореографічне (сольні танці, ансамблі і ін.). Основу А. п. і п. складають хор або танцювальна група. У репертуар ансамблів входять твори радянські і зарубіжні композиторів, старовинні і сучасні зразки пісенного, танцювального і інструментального фольклору. Програма А. п. і п. може об'єднуватися крізною темою або складатися з окремих номерів; зазвичай містить елементи театралізації. У А. п. і п. притягуються особливо обдаровані виконавці з учасників художньої самодіяльності, а також артисти-професіонали. Серед найбільших колективів: Ансамбль пісні і танці Радянської Армії ім. А. Ст Александрова, Ансамбль народного танцю СРСР, Ансамбль народного танцю «Берізка», Ансамбль народного танцю Грузинської РСР і ін. Художні форми А. п. і п. використовуються багатьма музично-хоровими колективами: Російським народним хором ім. Пятніцкого (організований в 1910) Північним народним хором (організований в 1926), Воронежським російським народним хором (організований в 1943) і ін. У республіках і областях створені А. п. і п.: Державний заслужений на ансамбль народної пісні і танцю Вірменської РСР (організований в 1938), Державний заслужений на ансамбль пісні і танцю Азербайджанської РСР (організований в 1938), Державний заслужений на ансамбль народної пісні і танцю Грузії (організований в 1885), Державний заслужений на ансамбль пісні і танцю Литовської РСР «Летува» (організований в 1940), Державний ансамбль пісні і танцю Казахської РСР (організований в 1955), Державний узбецький ансамбль пісні і танцю (організований в 1939), Державний узбецький ансамбль танцю «Бахор» (організований в 1957), Державний український народний хор ім. Г. Г. Веревки (організований в 1943), Державний узбецький ансамбль танцю УРСР (організований в 1954) і ін.
Плідно і всіляко розвивається цей вигляд мистецтва у ряді зарубіжних країн («Мазовше» і «Шленськ» в Польщі; «Слук» в Чехословакії; «Коло» в Югославії і ін.).
