Анекдот (франц. anecdote, від греч.(грецький) anéкdotos — невиданий), коротка розповідь про незначний, але характерний випадок з життя історичної особи. У сучасному слововживанні (з середини 19 ст) під А. розуміється також невелика усна жартівлива розповідь з несподіваною і дотепною кінцівкою. У першому значенні термін «А.» був вперше застосований до сатиричної «Таємної історії» Прокопа Кесарійського . Пізніше А. стали називати малі оповідні жанри жартівливого характеру, незрідка з гострим політичним вмістом (у західноєвропейській літературі — фабліо і фацециі, що отримали особливий розвиток в епоху Відродження, наприклад «Фацециі» Поджо Браччоліні). У Росії А. набув поширення з 2-ої половини 18 ст (збірки Н. Курганова, П. Семенова і ін.). А. поширений в сучасному міському фольклорі.
Літ.: Маслова Е., До історії анекдотичної літератури XVIII ст, в кн.: Збірка статей на честь академіка А. І. Собольовського, Л., 1928 (Сб. отд.(окремий) Русявий. яз.(мова) і словесності АН(Академія наук) СРСР, т. 101 № 3).
