Андо-цезськие народи, андо-дідойськие, дві групи малих народностей Західного високогірного Дагестану: андійська (андійці, ахвахци, багулали, ботліхци, годоберінци, каратінци, тіндали, чамалали) і цезськая (цези, або дідойци, бежітінци, гунзебци, гинухци, хваршини). Частина А.-ц. н. живе також на рівнині в Хасав'юртовськом і інших районах. Мови А.-ц. н. — аваро-андо-цезськой підгрупи дагестанських мов . По культурі А.-ц. н. близькі аварцям, до яких і зарахували себе при переписі 1959, проте в домашньому побуті зберігають рідні мови і специфічні межі культури. Основні заняття — скотарство, землеробство, садівництво. Література і писемність на аварському і російському яз.(мова)
