Анджеліко (Angélico; собств.(власне) фра Джованні та Фьезоле, Fra'' Giovanni da Fiesole, прізвисько Беато А.) (близько 1400, Віккьо, Тоскана, — 18.2.1455, Рим), італійський живописець Раннього Відродження, представник флорентійської школи. Чернець-домініканець, був настоятелем монастиря Сан-Марко у флоренції. Як художник склався в 1420-і рр. під впливом позднеготічеськой живопису, надалі частково використовував новаторські реалістичні досягнення Мазаччо . Мистецтво А., наївне і глибоко релігійне, позбавлено, проте, середньовічні суворості, пройнято світлим ліризмом, характерним для епохи кватроченто . У живописі А. багато що від мініатюри: тонко сгармонірованниє чисті колірні тони, широке вживання золота. Окрім флоренції і інших міст Тоскани, А. працював в Римі (1445—48, 1452—55) і Орвієто (1447). Головні твори: «Мадонна делла Стела» (1430—33), триптих Лінайуолі (1433), «Наречення Іоана Крестітеля» (до 1435), «Зняття з хреста» (близько 1435—36) і «Мадонна Анналена» — все в колишньому монастирі Сан-Марко (нині Музей Сан-Марко, він же Музей А.) у флоренції; «Коронація Марії» (близько 1434—35, Лувр, Париж); фрески великого монастиря Сан-Марко (1438— 1445), а також капели Миколи V у Ватикані (1445—48).
