Андерсен-Нексе (Andersen Nexö, справжнє прізвище Андерсен; псевдонім Нексе) Мартін (26.6.1869, Копенгаген, — 1.6.1954, Дрезден), данський письменник. Син робітника-каменетеса. У робочих політичних кухлях познайомився з ідеями наукового соціалізму. Був вчителем народної школи в р. Оденсе. Почав друкуватися в 1893. Перші твори пізніше увійшли в збірці «Вірші» (1926). У 1898 вийшла збірка розповідей «Тіні», в 1903 — книга нарисів і розповідей про Іспанію «Сонячні дні». Роман «Пелле-завойовник» (т. 1—4, 1906—10) В. І. Ленін відзначив як твір пролетарської літератури (див. Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 28, с. 258). У романі «Дітте — дитя людське» (т. 1—5, 1917—21) головний герой — жінка-пролетар. Великий вплив на А.-Н. надала Жовтнева революція. Він стає одним із засновників Комуністичної партії Данії. У книзі «Назустріч молодому дню» (1923, русявий.(російський) пер.(переведення) під назвою «Удосвіта», 1925) А.-Н. розповів про поїздку до Радянської Росії (1922). Він веде боротьбу з ворогами соціалізму (книги «Два світи», 1934, русявий.(російський) пер.(переведення) 1935; «Руку геть!», 1935). Ім'ям А.-Н. був названий один з батальйонів Інтернаціональної бригади під час національно-революційної війни в Іспанії. Велике значення для письменника мала дружба с М. Горьким.
Роман «Мортен Червоний» (1945—48), початий в окупованій Данії, був закінчений в Швеції, куди А.-Н. біг (1943) від німецьких окупантів; його продовження — романи «Втрачене покоління» (1948) і «Жаннета» (незакінчений, опубл.(опублікований) 1957). Герой цього циклу Мортен знайомиться з ученням Леніна, і це укріплює його віру в соціалістичне майбутнє людства. А.-Н. своїм дорогою йшов до соціалістичного реалізму. Для його творчого методу характерне поєднання публіцистичної пристрасності, гострого критичного погляду на буржуазне суспільство з наполегливим прагненням погоджувати дійсність з соціалістичним ідеалом.
В 1944—45 А.-Н. жив в СРСР. У своїх статтях (збірка «Листа до земляка», 1945) і виступах по московському радіо він закликав співвітчизників до участі в русі Опору. У 1945 повернувся в Данію; у 1950 вибраний до складу Усесвітньої Ради Світу. Останні роки життя провів в ГДР(Німецька Демократична Республіка), уряд якою удостоїло письменника Національній премії. Був член Комітету з Міжнародних Ленінських премій «За зміцнення світу між народами».
Соч.: Pelle-erobreren, [bd] 1—2, 5 udg., [Kbh.], 1946; Morten hin rode, Kbh., 1947; Den fortabte generation, Kbh., 1948; Ditte menneskebarn, bd 1—2, 8 udg., Kbh., 1950; у нім.(німецький) nep.—Gesammelte Werke, Ст, 1956; у русявий.(російський) пер.(переведення)—Ізбранноє, М., 1949; Собр. соч.(вигадування), т. 1—10, М. 1951—54; Автобіографічні повісті, М., 1959; Втрачене покоління. Жаннета, М., 1961; Молодість. Розповіді, М., 1967.
Літ.: Іллеш Би., Червоний вікінг, [М.], 1940; Чаковський А., Мартін Андерсен Нексе, М., 1940; Димшиц А., Андерсен Нексе, М-код.—Л., 1951; Неустроєв Ст П., Мартін Андерсен Нексе, М., 1951; Кримова Н., Погодін А., Мартін Андерсен Нексе, М., 1960; Berendsohn W. А., М. A. Nexo''s Weg in Weltliteratur, Ст, 1949; Houmann Ст, Droммеn om en ny verden. Martin Andersen Nexo og hans forhold til Sovjetunion, Kbh., 1957. Бібліографіч. покажчики: М. Андерсен Нексе. Сост. А. І. Кузьмін, М. С. Морщинер і І. Ст Токсину, М., 1953; Kristensen М., Martin Andersen Nexo boger. En bibliografi, Kbh., 1948.
