Андерсон (Anderson) Дан (Данієль) (6.4.1888, Граньерде, — 16.9.1920, Стокгольм), шведський письменник. Один з ранніх представників пролетарської літератури в Швеції. Був лісорубом, моряком, вугільником. У збірках розповідей «Історії вугільника» (1914), «Це називається забобоном» (1916), в автобіографічній дилогії «Троє бездомних» (1918) і «Спадок Давида Рамма» (1919), в збірках віршів «Пісня вугільного сторожа» (1915) і «Чорні балади» (1917) змальовує життя пролетаріату, викриває світ користолюбців. Багато творів А. пройняті релігійно-філософськими мотивами.
Соч.: Skrifter, bd 1-4; Stockh., 1921—22; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Дорога веде в ліс. Людина, яка продала свою душу, в кн.: Шведська новела XIX—XX вв.(століття), М., 1964.
