Англо-трансиорданськие договори
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Англо-трансиорданськие договори

Англо-трансиорданськие договори 1928, 1946 і 1948. Договір 1928 поміщений 20 лютого в Єрусалимі. Надаючи деяку законодавчу і старанну владу емірові, договір в той же час закріплював за Англією контроль над зовнішньою, фінансовою і концесійною політикою Трансиорданії, а також право містити в країні будь-яку кількість військ і проголошувати військове положення. У 1934 в договір був включений параграф, що вирішував Трансиорданії мати консульські представництва в арабських країнах. 19 червня 1941 був доповнений статтею, вирішуючій Англії тримати формувати і контролювати в Трансиорданії «таку кількість військ, яке, на думку британського уряду, буде необхідне для оборони країни». Договір 1946 Про дружбу і союз підписаний 22 березня в Лондоні строком на 25 років; замінив А.-т. д. 1928. Формально відміняв англійський мандат над Трансиорданієй і надавав їй незалежність. Знаменував собою перехід Англії до прихованих форм колоніального панування. Встановлював «співпрацю» між обома державами по зовнішній політиці і «взаємну допомогу» під час війни. Англія отримала право містити свої війська в тих пунктах, в яких вони знаходилися до моменту підписання договору, і в будь-якому іншому місці за погодженням сторін. Англійські озброєні сили зберігали судовий імунітет. При трансиорданськом уряді зберігалися англійські радники і експерти. Договір втратив силу після підписання нового англо-трансиорданського (йорданського) договору в 1948. Договір 1948 Про союз підписаний в Аммані 15 березня строком на 20 років. Зберігав залежне положення Йорданії від Англії. Для англійських військ виділялися бази в Аммані і Мафраке, Англія зберігала право на введення своїх військ в будь-який пункт Йорданії в разі війни або загрози її і на вільне проходження англійських військ через територію країни. Передбачав створення постійного англо-йорданського Ради оборони. Договір 1948 був розірваний 14 березня 1957 урядом Набулси, що прийшов до влади в результаті народного руху.

  Публ.: United Nations. Treaty series, v. 6, [Lausanne], 1946, р. 143; Diplomacy in the Near and Middle East. A documentary record. 1914—1956, [ed.] by J. C. Hurewitz, v. 2, Princeton — [а. о.], 1956, р. 156—59,,296.

  Л. Н. Казанів.