Анвельт Ян Яновіч (літературний псевдонім Еессааре Ааду) (18.4.1884 — 11.12. 1937), радянський державний і партійний діяч, один з керівників компартії Естонії, публіцист, письменник. Член Комуністичної партії з 1907. Вів партійну роботу в Петербурзі і в Естонії. Народився в селянській сім'ї в селі Оргу Ліфляндськой губернії. У 1912 екстерном закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. У Нарве один з організаторів і редакторів більшовицької газети «Кийр» («Промінь») (1912—14). Під час Лютневої революції 1917 голова Тимчасового ревкома Нарви і Нарвської ради; з березня 1917 редактор газети «Кийр», член Ревельського (Таллінського) і Всеестляндського комітетів РСДРП(б). У жовтні 1917 член ВРК і голова виконкому Естляндського краєвої Ради. З лютого 1918 військовий комісар Північно-західної області. З листопада 1918 голова СНК(Рада Народних Комісарів) і нарком по військових справам Естонської радянської республіки (Естляндськой трудової комуни). У 1919—21 на політичній роботі в Червоній Армії. У 1921—25 в підпіллі в буржуазній Естонії, один з керівників повстання 1 грудня 1924. У 1925 прибув в СРСР. У 1926—29 комісар Військово-повітряної академії ім. Жуковського. У 1929—35 заступник начальника і начальник Головного управління цивільного повітряного флоту. З 1935 член і відповідальний секретар Інтернаціональної контрольної комісії Комінтерну. Делегат 14—16-го з'їздів ВКП(6), 3-го, 4-го і 7-го конгресів Комінтерну. Автор робіт по історії, економіці, політиці, а також художніх творів. Нагороджений орденом Леніна.
Літ.: Прапороносці революції, т. 1, Тал., 1964; Y. Anvelt, Tallinn, 1965.
