Анархія виробництва, безплановість, хаотичність суспільного господарства, що розвивається в умовах стихійної дії економічних законів. А. п. є характерною межею всякого товарного виробництва, заснованого на приватній власності, але загального і руйнівного характеру вона набуває в капіталістичному суспільстві.
А. п. виникла як неминучий результат розвитку простого товарного господарства. Приватний товаровиробник, що працює на ринок, не знає ні дійсних потреб суспільства в його товарах, ні обсягу виробництва аналогічних товарів іншими виробниками. При А. п. пропорційність розподілу суспільної праці між різними галузями виробництва неминуче порушується, виникає невідповідність між попитом і пропозицією: одних товарів з'являється на ринку менше, а інших — більше, ніж потрібно. Проте в умовах простого товарного господарства А. п. ще не може привести до крупних економічних потрясінь, до порушення ходу всього суспільного виробництва. Дуже малі масштаби виробництва товарів, повільно зростає продуктивність праці, недостатньо розвинений суспільний розподіл праці, немає єдиного національного ринку.
В капіталістичному суспільстві А. п. набуває руйнівний характер і, ставши одним з проявів основного протиріччя капіталізму, веде до економічним кризам надвиробництва. Основне протиріччя капіталізму — протиріччя між суспільним характером виробництва і частнокапіталістічеськой формою привласнення — виявляється перш за все як протилежність між організацією виробництва на окремих підприємствах і А. п. у всій капіталістичній економіці. Висока міра організації виробництва і використання машинної техніки дозволяють капіталістичним підприємствам різко підвищувати продуктивність праці, збільшувати масштаби виробництва і об'єм продукції, призначеної для продажу. Але в цілому капіталістична економіка продовжує розвиватися за стихійними законами, в ній панує А. п., що виключає планомірний розвиток всього суспільного виробництва і що порушує ті складні умови, які потрібні для повної реалізації сукупного суспільного продукту при розширеному відтворенні. При А. п. властивою капіталізму, пропорційність між галузями може бути лише швидкоплинною випадковістю. Т. до. капіталістичне виробництво ведеться відособленими підприємцями і компаніями, які випускають товари на стихійний ринок і прагнуть до розширення виробництва, не зважаючи на можливості ринку, та відповідність між галузями виробництва піддається постійним порушенням, а реалізація суспільного продукту здійснюється в обстановці скрути, яка зростають у міру розвитку капіталізму. А. п. переплітається з конкуренцією і набуває стихійної сили закону, що штовхає капіталістичне виробництво до подальшого розширення без врахування розмірів платоспроможного попиту.
В епоху імперіалізму, коли панування монополій заглиблює всі протиріччя капіталістичного способу виробництва, посилюється, зокрема, і протилежність між організацією виробництва на окремих підприємствах і об'єднаннях і А. п. у всьому суспільстві. Організація виробництва розширюється, охоплюючи вже комплекси підприємств, що належать монополіям. Але це лише підсилює диспропорційну капіталістичного господарства, оскільки високомонополізовані галузі розвиваються швидше, ніж галузі слабомонополізірованниє, промисловість, пов'язана з виробництвом озброєння, як найприбутковіша, розвивається швидше за цивільні галузі і так далі
В результаті виникнення світового капіталістичного господарства А. п. як специфічна межа капіталізму вийшла за межі окремих країн, захопивши всі країни капіталістичної системи і сферу міжнародно-економічних стосунків. А. п. у світовому масштабі робить неминучим нерівномірний розвиток світової капіталістичної економіки.
Буржуазна політекономія і буржуазні держави наполегливо шукають засоби для подолання або хоч би пом'якшення А. п. Теорія і практика державно-монополістичного регулювання економіки направлена на обмеження впливу стихійних законів капіталізму. Держави намагаються планувати капіталістичну економіку. Проте економічне програмування, що практикується в капіталістичних країнах, не в змозі ліквідовувати А. п. в масштабі всього суспільного господарства.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, М., 1967, отд.(окремий) 3—5; Енгельс Ф., Анті-Дюрінг, М., 1966, отд.(окремий) 3, гл.(глав) 2; Ленін Ст І., Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 27.
