Альмохади
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Альмохади

Альмохади, прийнята в літературі назва династії і феодальної держави (1121/1122—1269), що утворилася в результаті релігійно-політичного руху берберських племен Північної Африки проти Альморавідов . Цей рух виник як протест проти податкового і соціального гніту Альморавідов, проти їх релігійної нетерпимості. Засновник і ідеолог двіженіябн Тумарт виступив як прибічник ідеї строгої єдинобожності; звідси арабська назва послідовників Ібн Тумарта аль-муваххидун (ісп. — almohades) — «едінобожникі». Приблизно в 1121/22 А. перейшли до відкритої боротьби з Альморавідамі. Ібн Тумарт був проголошений махді. Найближчим його сподвижником був Абд аль-Мумін, який після смерті Ібн Тумарта (1128) став халіфом. У 1146 він узяв Марракеш, зробив його столицею нового держави. В результаті першого (1151—52) і другого (1160) походів в Іфрікию А. ліквідовували місцеві династії і вигнали норманнів із захоплених ними міст на побережжі. Найбільшого розширення держава А. досягло до 1161 при Абд аль-Муміне [1128—63]; воно включало всю Північну Африку і Південну Іспанію. При Абд аль-Муміне був вироблений земельний кадастр, племена повинні були платити податки і нести військову службу. Після смерті Абд аль-Муміна затвердився принцип спадкової передачі влади; верхівка А. швидко феодалізіровалась; під виглядом захисту правовірності проводилися релігійні гоніння і переслідування. Все це викликало незадоволеність народних мас і підточувало потужність А. В період Реконкисти об'єднані сили Кастілії, Арагона і Наварри розгромили війська А. при Лас-Навас-де-Толоса (1212); до 1248 А. втратили всі землі в Іспанії, окрім Гранади. Східні провінції одна за одною відділялися від їх держави. У 1228 в Тунісі і в 1235 в Тлемсене (територія Алжіру) утворилися місцеві династії. У 1269 еміри з династії Марінідов захопили Марракеш і поклали династії А.

  Літ. див.(дивися) при ст. Альморавіди .

  Н. А. Іванов.