Акиф (Akif) Мехмет (псевдонім; справжнє ім'я Ерсой, відомий і як Молла Сурат) (1873, Стамбул, — 27.12.1936, там же), турецький поет, публіцист. У 1925—1935 жив в Каїрі, викладав турецьку літературу. Був панісламістом, пізніше — пантюркистом. Автор книг віршів «Грані» (1911), «На кафедрі Сулейманійе» (1912), «Голос бога» (1913), «На кафедрі фатіха» (1914), «Спогади» (1917), «Асим» (1919), «Тіні» (1933); у них переважають лірико-епічні і ліріко-дідактічні вірші, написані арузом . А. багато уваги приділяв суспільним проблемам, закликав до соціального і економічного прогресу. Автор турецького національного «Гімну незалежності» (1921).
Літ.: Necatigil Ст, Edebiyatimizda isimler sözlüğü, 1st., 1967; _ Kocatlirk V. М., Turk edebiyati tarihi, Ankara, 1964; Uraz М., Sair ve ediplerin hayati Ist., 1963; Timurtas F., Mehmet Akif ve cemiyetimiz, Ist., 1962.
