Академічний театр, звання, що привласнюється в Радянському Союзі найбільшим театрам, які виробили впродовж тривалої творчої практики міцні традиції, виховали на основі цих традицій значних акторів, створили ряд спектаклів, що отримали широке визнання глядачів і театральної громадськості.
Після Жовтневої революції в 1919 звання А. т. було привласнено шести старим російським театрам: Великому Малому, Художньому в Москві, Александрійському (нині Ленінградський державний театр драми ім. А. С. Пушкіна), Маріїнському (нині Ленінградський державний театр опери і балету ім. С. М. Кирова) і Михайлівському (нині Ленінградський державний Малий театр опери і балету) в Петрограді.
В 20-і рр. представники «лівого» мистецтва, що заперечували значення творчих традицій, культурної спадщини минулого, різко нападали на А. т. вимагали їх закриття. Проте вже в 20-і рр. і на початку 30-х рр. А. т. довели своє право на існування, здатність розвивати традиції, відображати в своєму мистецтві нову революційну дійсність. Такі спектаклі А. т., як «Любов Ярова» Тренева (1925, Малий театр), «Бронепоїзд 14-69» Вс. Іванова (1927, МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького)), «Страх» Афіногенова (1931, Ленінградський державний академічний театр драми) стали радянською театральною класикою.
В подальші роки звання А. т. отримали: Театр ім. Євгенія Вахтангова в Москві (1956), Московський театр ім. Моссовета (1964), Ленінградський Великий драматичний театр (1964), Татарський театр ім. Г. Камала в Казані (1927), Український театр опери і балету (1926) і Український драматичний театр ім. І. Я. Франке в Києві (1940), Український театр опери і балету ім. Н. В. Лисенко (1939) і Український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченко в Харкові (1947), Білоруський театр ім. Я. Купали в Мінську (1955), Узбецький драматичний театр ім. Хамзи (1933), Узбецький театр опери і балету ім. А. Навої (1959) і Російського театру драми ім. М. Горького (1967) в Ташкенті. Латвійський театр драми (1949) і Латвійський театр опери і балету в Ризі (1956), Таджицький театр драми ім. А. Лахуті до Душанбе (1939), Туркменського театру драми в ашхабаді (1956), театр «Естонія» (1950) і Театр драми ім. В. Кингисеппа (1957) в Таліні і ін.
