Азіатський банк розвитку, кредитний міжурядовий інститут для фінансування різних програм розвитку в азіатських країнах. Рішення про установу А. б. р. прийнято на нараді Економічної комісії ООН(Організація Об'єднаних Націй) для країн Азії і Д. Схід(Далекий Схід) а (ЕКАДВ) (грудень 1965, м. Маніла, Філіппіни). Статут А. б. р. набрав чинності в серпні 1966, коли Канада стала 15-ою країною, що ратифікувала статут (по статуту банк вважається таким, що діє при ратифікації його статуту мінімум 15 країнами ООН(Організація Об'єднаних Націй), що представляють не менше 15% статутного капіталу; не менше 10 країн-членів повинні складати держави району ЕКАДВ). Основною метою А. б. р. проголошено сприяння економічному розвитку країн Азії і Д. Схід(Далекий Схід) а інвестиціями, фінансово-кредитною, технічною і ін. допомогою. А. б. р. формує необхідні ресурси як шляхом мобілізації фінансових засобів усередині району ЕКАДВ, так і за рахунок залучення капіталів з країн ін. континентів. Окрім власне капіталів, використовуються позики, розміщуються облігації і ін. зобов'язання, по особливих угодах від урядів і організацій окремих країн приймаються засоби до спеціальних фондів. У всіх операціях А. б. р. значення основної валюти має американський долар.
Статутний капітал банку визначений в 1 млрд. доларів (ділиться на 100 тис. акцій по 10 тис. доларів). Оплаті підлягають 50% статутного капіталу, які мають бути внесені країнами-членами протягом 5 років рівними щорічними долями (50% в золоті або вільно конвертованій валюті, 50% в національній валюті). Останні 50% статутного капіталу представляють гарантійний фонд, який може бути витребуваний правлінням банку від країн-членів для погашення зобов'язань. А. б. р. надає позики державним організаціям і приватним підприємствам з розрахунку 6,75% річних. Національні і регіональні проекти розвитку, на які витрачаються засоби, мають бути схвалені правлінням А. б. р. Статут банку не містить достатніх гарантій напряму ресурсів в підприємства державного сектора, що набуває всього більшого значення і питому вагу в економіці багатьох країн Азії, що розвиваються.
Домінуючу роль в А. б. р. грають США і Японія, квоти яких в статутному капіталі банку складають кожна по 200 млн. доларів. Промислово розвинені капіталістичні країни контролюють велику частину статутного капіталу (68,4% ) і визначають політику банку (квота Австралії 85 млн. доларів, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) 34 млн., Англії 30 млн., Канади 25 млн., Новій Зеландії 22,5 млн., Італії 20 млн., Нідерландів 11 млн., Австрії, Бельгії, Данії, Норвегії, Фінляндії, Швеції і Швейцарії по 5 млн. доларів). Квоти країн Азії, що розвиваються, в статутному капіталі А. б. р. складають 306 млн. доларів (31,6%), у тому числі Індії 93 млн., Філіппін 35 млн., Пакистану 32 млн., Ірану 23,7 млн., Малайзії 20 млн., Таїланду 20 млн., Цейлону 8,52 млн., Сінгапуру 5 млн., Афганістану 4,78 млн., Камбоджі 3,5 млн., непалу 2,16 млн., Лаосу 0,42 млн., Західний Самоа 0,06 млн. доларів. Квоти маріонеткових режимів на Тайвані, в Південній Кореї і Південному В'єтнамі 58 млн. доларів (1967). Головна контора А. б. р. в Маніле. Органи управління — рада з представників всіх країн-членів і правління (директорат). Банк очолює президент (у 1967 представник Японії Ватанабе), який є повноважним представником країни і головою правління. При вирішенні всіх питань 20% голосів розподіляється порівну між всіма країнами-членами, а останні 80% — пропорційно довше участі кожної країни в статутному капіталі банку.
Імперіалістичні держави, яким належить понад 50% статутного капіталу практично користуються правому вето при голосуванні (згідно із статутом банку, при вирішенні поточних питань потрібна більшість в 2 / 3 голосів).
А. б. р.— організація, що дає можливість сильнішим в економічних відносинах країнам нав'язувати свої рішення економічно менш розвиненим державам. З цієї причини СРСР відмовився від вступу в А. б. р.
