Азбуковникі, російські анонімні рукописні збірки статей учбового, повчального і енциклопедичного характеру. Перший список тлумачених слів типа А. поміщений в Новгородській кормчей 1282. У 13—16 вв.(століття) А. були головним чином тлумачними словниками «неудобопознаваємих мов» (тобто незрозумілих слів), що зустрічаються переважно в книгах т.з. Священного писання. Слова розташовувалися за абеткою, вказувалося їх походження, переведення і роз'яснення. У 17—18 вв.(століття) найбільшого поширення набули учбові А. Оні складалися зазвичай з азбуки (із складами і прописами), коротких відомостей по російській, а інколи і грецькій граматиці (наприклад, «Про початок грамоти гречеськия і русськия»), арифметиці і релігійно-етичних повчань. У деяких А. зустрічаються статті по загальній історії (про Юлія Цезаре, Яні Гусе і інших); статті по російській історії запозичені головним чином з хронографії (про князів Борисі і Глібі, Андрєє Боголюбськом, про Іване Грізному і ін.). У цікавій формі А. повідомляли відомості і по природознавству (про деяких екзотичних тварин, коштовні камені і рослини, «Про чотири пори року», «Про грім і блискавку»). Поряд з фантастичними відомостями в А. були і реальні дані і спостереження над рідною природою і життям того часу. Менш поширені були повчальні А., правила поведінки дітей, що містили, в школі і удома. Окремі А., що були матеріалом для цікавого і повчального читання, користувалися популярністю в Древній Русі. Збереглося більше 200 списків А.
Літ.: Баталін Н. І., Староруські азбуковникі, «філологічні записки», Вороніж, 1873, ст 3—4; Мордвинів Д., Про російські шкільні книги XVII століття, М., 1862; Пруссак А. Ст, Опис азбуковников, що зберігаються в рукописному відділенні імператорської Публічної бібліотеки, П., 1915; Буш Ст Ст Пам'ятники старовинного російського виховання, П., 1918; Орлів А. С., Книга російського середньовіччя і її енциклопедичні види, «Доповіді АН(Академія наук) СРСР», 1931, [серія] В № 3, с. 37—51.
