Адміністрація (від латів.(латинський) administratio — управління),
1) у широкому сенсі — вся діяльність держави по управлінню, яку К. Маркс визначав як «...організующую діяльність держави» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 1, с. 440). У СРСР загальнодержавну А. утворюють виконавські і розпорядливі державні органи, що здійснюють функції управління, тобто повсякденне управління економічним, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом в Радянській соціалістичній державі.
2) У вузькому сенсі — особи, які керують установою або підприємством. Наприклад, директор підприємства і його заступники, ректор вищого учбового закладу і його заступники утворюють відповідно А. даного підприємства, вузу. У основі діяльності радянської А. лежить принцип законності, загальні ж правові основи діяльності загальнодержавної А. встановлені Конституцією СРСР, а також конституціями союзних і автономних республік. Правове положення А. підприємств і установ, їх компетенція визначаються Статутом (Положенням) цієї установи. Партійні організації КПРС підприємств, відповідно до Статуту КПРС, користуються правом контролю діяльності адміністрації (ст. 59). Велику допомогу в роботі А. надають профспілкові організації підприємств і установ, постійно виробничі наради, що діють, і ін. Взаємини вищестоящою і нижчестоячою А. будуються на основі принципу демократичного централізму .
А. наділяється певними правами, необхідними для реалізації покладених на неї обов'язків (наприклад, правом на видання актів управління, найму і звільнення робітників і службовців, заохочення і дисциплінарного покарання підлеглих). Зовні А. представляє інтереси установи або підприємства, від його імені укладає договори, виступає в судових, арбітражних і ін. державних органах, а також в громадських організаціях.
