Адат (араб. — звичай), звичайне право у мусульманських народів, що протистоїть релігійному праву — шаріату. Багато норм А. склалися в умовах панування родоплеменних стосунків (кровна помста, побратімство і т. д.). У освіті і розвитку А. важливу роль грали вирішення третейського суду і постанови збору сільської громади. Відмінність місцевих умов зумовила крайня різноманітність А. Норми А., до певної міри втілюючі демократичні почала, з розвитком феодальних стосунків втратили свій первинний характер і як феодальне право широко використовувалися для експлуатації трудящих.
В СРСР ті норми А. і шаріату, які протіворечат нормам радянського права, є незаконними. Деякі дії, санкціоновані А., радянське право вважає злочинним, наприклад кровну помсту, прийняття викупу, що звільняє від кровної помсти, калим і ін. Норми А., що не перечать радянському праву, мають значення звичаю (наприклад, весільний обряд).
