1) збірна назва глав дипломатичних представництв і членів дипломатичного персоналу представництв. У цьому сенсі термін «А. д.» уживається в Віденській конвенції 1961 про дипломатичні стосунки. А. д. може бути главою дипломатичного представництва (посол, посланець і повірений в справах), членом дипломатичного персоналу (у ранзі аташе, третього секретаря, другого секретаря, першого секретаря, радника).
2) Відповідно до положення про дипломатичні і консульські представництва іноземних держав на території Союзу РСР від 23 травня 1966 А. д. — посадова особа МЗС(Міністерство закордонних справ) СРСР, яке призначається для постійного перебування в деякі крупні міста і порти СРСР, де буває багато іноземців або через яких проходить жвавий транзит іноземців (наприклад, Одеса, Чита). Функції А. д. визначаються наказами міністра закордонних справ і полягають головним чином в підтримці стосунків з іноземними консульськими представництвами, спостереженні і контролі за виконання місцевими властями законів, що стосуються іноземців, в сприянні проїжджаючим працівникам органів зовнішніх стосунків СРСР і офіційним іноземним посадовим особам, а також у видачі і візуванні деяких документів.
