Авіа- і ракетостроїтельниє монополії

Авіа- і ракетостроїтельниє монополії капіталістичних країн. Виробництво авіа- і ракетної техніки сконцентровано в руках невеликої групи монополій головних капіталістичних країн. Пануюче положення в 2-ій половині 60-х рр. займали монополії США, яких припадало на частку близько 80% всієї продукції авіаракетної техніки на капіталістичному світі і більше 80% її експорту. Значні авіаційні компанії Англії, Франції ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і Японії. У США більше 50% всіх зайнятих в галузі працює на підприємствах шести монополій-гігантів (див. таблиці.).

Найбільші авіа- і ракетостроїтельниє монополії капіталістичних стран ¹

(1966, млн. дол.(долар))

¹ Монополії розташовані по числу зайнятих на підприємствах кожної монополії в убуваючому порядку.  ² За 1965.  ³ Унаслідок відсутності даних про валовий прибуток приведені чистий прибуток і її відношення до звороту і власного капіталу.

  В Англії 95% всій авіапромисловості монополізовано «великою четвіркою»: «Хокер Сидлі груп» («Hawker Siddeley Group») і «Брітіш еркрафт» («British Aircraft») (авіа- і ракетобудування), «Уестленд еркрафт» («Westland Aircraft») (вертолетостроєніє), «Роллс-ройс» («Rolls-royce») і її дочірньою фірмою «Брістол Сидлі енджінс» («Bristol Siddeley Engines») (авіадвигуни). У Франції велика частина авіатехніки випускається трьома компаніями: «Сюд-авіасьон» («Sud-aviation»), «Нор-авіасьон» («Nord-aviation») і «Марсель Дассо» («Marcel Dassault»), у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — п'ятьма: «Ферайнігте флюгтехніше верке» («Vereinigte Flugtechnische Werke»), «Бельков» («Bölkow»), «Дорнье» («Dornier»), «Мессершмітт» («Messerschmitt»), «Гамбургер флюгцойгбау» («Hamburger Flugzeugbau»). У Японії чотирьох фірм припадає на частку до 97% всього виробництва авіатехніки, у тому числі в «Міцубіси хеві індастріс» («Mitsubishi Heavy Industries») зосереджене 50%. У Італії випуском авіатехніки займається практично лише «ФІАТ» («FIAT»). Поряд із спеціальними А.- і р. м. відому роль в розвитку цієї галузі виробництва грають також компанії інших галузей, у тому числі автомобільні ["Дженерал моторс" («General Motors»), «Форд» («Ford») і «Крайслер» («Chrysler») в США, «ФІАТ» в Італії], електротехнічні ["Дженерал електрік" («General Electric»), «Вестінгауз електрик» («Westinghouse Electric») і «Уестерн електрик» («Western Electric») в США].

  Монополії США по своїй потужності значно перевершують компанії інших країн. Шестірка авіаракетних корпорацій США входить до числа 50 найбільших промислових монополій капіталістичного світу. Число зайнятих в одній лише «Боїнг» («Boeing») перевищує 125 тис., тоді як в Англії у всій галузі зайнято близько 250 тис., а у Франції 100 тис. чіл. По величині активів і числу зайнятих з монополіями США може порівнятися лише англійська «Хокер Сидлі груп», поступлива, проте, ним по розмірах звороту. Корпорації США володіють монополією на таких важливі види продукції, як стратегічні ракети, міжконтинентальні повітряні лайнери і ін. По їх ліцензіях працюють багато авіакомпаній Європи, Канади і Японії. Розвиток західно-європейських авіаракетних компаній утруднений як конкуренцією потужних монополій США, так і відносною вузькістю внутрішнього ринку цих країн: ємкість ринку західно-європейських країн для продукції цивільної авіатехніки складає 40%, а для військової авіаційної продукції близько 20% ємкості ринку США.

  Конкуренція монополій США і високі темпи технічного прогресу, що приводять до будівництва дорожчих і складніших машин, викликали серію злиття і поглинань серед авіаракетних компаній провідних західно-європейських країн і вимушують їх кооперуватися при розробці окремих проектів; у 1967 прийняті вирішення про злиття двох провідних компаній Англії («Хокер Сидлі груп» і «Брітіш еркрафт»), три у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) («Бельков», «Мессершмітт» і «Ферайнігте флюгтехніше верке») і про реорганізацію французької авіаракетної промисловості з метою подальшої її концентрації і спеціалізації.

  Велике військово-стратегічне значення А.- і р. монополій і капіталоємність виробництва зумовили високий розвиток державно-монополістичних тенденцій в цій галузі. Державу субсидує і фінансує виробництво, а також значну частину дослідницьких робіт монополій. У США і Великобританії багато авіаційних підприємств було побудовано в роки 2-ої світової війни на державні кошти, а потім передані на пільгових умовах приватному капіталу. Велику участь держава бере в реорганізації авіа- і ракетобудування у Великобританії і особливо у Франції, де воно є власником провідних авіаційних компаній. А.- і р. монополії США тісно пов'язані з військовим відомством. У їх керівні органи входить велике число відставних генералів і адміралів, зокрема, лише на «Дженерал дайнемікс» («General Dynamics») працюють близько 190 колишніх високопоставлених військових.

  А.- і р. м. є потужними військово-промисловими концернами, в зворотах яких військова і космічна продукція займає від 50% до 90%; найбільші з них виступають генеральними підрядчиками по комплексних системах зброї. По сумі отримуваних військових замовлень А.- і р. м. США займають перші місця серед промислових компаній країни. У 1965 «Локхид» («Lockheed») отримала військові замовлення на суму 1,7 млрд. доларів, «Дженерал дайнемікс» 1,1 млрд., «Мак-Доннелл» 855 млн., «Норт-Амерікан» 745 млн.,"Юнайтед еркрафт" 632 млн. і «Боїнг» 583 млн. доларів. Урядові замовлення на військову і космічну техніку служать джерелами високих прибутків. Особливо наживаються А.- і р. м. в періоди військових дій. В порівнянні з 1935 валовий прибуток 8 авіаракетних компаній США збільшився в 1940 в 91 раз, в 1945 більш ніж в 210 разів. Лише за 1964—66 у зв'язку з агресією США у В'єтнамі валовий прибуток А.- і р. м. США виросла в 1,5 разу і склала майже 2 млрд. доларів. А.- і р. м. ведуть постійну боротьбу за здобуття урядових замовлень, результат якої частенько вирішують не об'єктивні показники, а зв'язки з військовим відомством. Яскравим прикладом є скандальний випадок з найбільшим в історії США багатомільярдним (6,5 млрд. доларів) замовленням на виробництво військових літаків Fb-111. Не дивлячись на те, що «Боїнг» представила економічніший і технічно досконаліший проект, це замовлення в 1962 було видане фірмі «Дженерал дайнемікс», оскільки її підтримали деякі керівні військові діячі. Побудований нею літак виявився у декілька разів дорожче запроектованого і не відповідав обумовленим тактико-технічним характеристикам.

  Найбільший по числу зайнятих А.-и р. м. є концерн «Боїнг» (США), що займає 1-е місце в світі по виробництву повітряних лайнерів, один з провідних постачальників реактивних транспортних літаків і вертольотів, а також відомого бомбардувальника В-52, генеральний підрядчик по випуску системи зброї «Мінітмен». Постачання уряду складають в середньому 50%, в окремі роки до 70% всіх продажів монополії. «Боїнг» входить в сферу впливу каліфорнійської фінансової групи і групи «Ферст нешонал ситі банк» («First National City Bank»). Що займає перше місце по розмірах звороту «Норт-Амерікан-Рокуелл» («North-american-rockwell», США) створена в 1967 шляхом злиття двох корпорацій: 1) контрольованою Дюпонамі « Норт-Амерікан авіейшен», що випускає ракетні двигуни і космічну техніку (40% її продукції), у тому числі космічні кораблі «Аполлон», і 2) «Рокуелл стандард», що випускає вузли і компоненти для авіаракетної, автомобільної і іншої техніки.

  Монополія «Мак-Доннелл-Дуглас» («Mcdonnell-douglas», США) заснована в 1967 після того, як одна з провідних авіаракетних корпорацій «Мак-Доннелл», що випускає в основному військову і космічну продукцію, поглинула компанію «Дуглас еркрафт» («Douglas Aircraft»), важливе місце в продукції якої займали цивільні літаки.

  «Дженерал дайнемікс» (США) випускає майже виключно військову і космічну техніку і є одним з найбільших постачальників керованих снарядів, військових літаків, підводних човнів; контролюється групами Лімена і Крауна. Монополія відома рядом невдалих проектів (Fb-111 і ін.).

  90% продукції концерну «Локхид» (США), що знаходиться у сфері впливу каліфорнійської фінансової групи, доводиться на військову і космічну техніку. Він займає одне з провідних місць в області створення стратегічних балістичних ракет, є генеральним підрядчиком по виробництву ракет «Поларіс» для атомних підводних човнів. За його ліцензією у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Японії, Італії, Бельгії і Нідерландах побудовані винищувачі-бомбардувальники F-104 «Старфайтер».

  «Юнайтед еркрафт» (США) спеціалізується на випуску потужних реактивних і турбогвинтових двигунів, електронної апаратури «Норден» і вертольотів, по виробництву яких вона займає 2-е місце в США. По її ліцензіях будуються вертольоти в Англії, Франції і Японії. Контролюється Гарріманамі і «Ферст нешонал ситі банк».

  авіаракетної продукції припадає на частку близько 70% обсягу виробництва англійської монополії «Хокер Сидлі груп». Вона займає важливі позиції у виробництві авіадвигунів і іншої авіатехніки в Канаді [через дочірню фірму «Де Хевіл-ленд еркрафт оф Канада» («De Havil-land Aircraft of Canada»)].

  За проектом реорганізації авіаракетобудування Франції, прийнятому в 1967, державні компанії «Сюд-авіасьон» і «Нор-авіасьон» зосередять в своїх руках випуск відповідно цивільній авіапродукції і ракетної техніки, а будівництво військових літаків буде сконцентровано на підприємствах приватної компанії «Марсель Дассо».

  Провідне місце в літакобудуванні ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) займає компанія «Ферайнігте флюгтехніше верке», 35% акціонерного капіталу якої належить Круппу, 26% «Юнайтед еркрафт» (США) і 12% сім'ї Хейнкель; вона створена в 1963 шляхом злиття компаній «Фокке-Вульф» і «Везер», в 1964 до неї приєдналася фірма «Е. Хейнкель». У ній зайнято 10 тис. чоловік. Компанія в 1967 освоїла серійне виробництво розроблених спільно з французькими компаніями військово-транспортних літаків для західно-німецького бундесверу і французьких ВПС(військово-повітряні сили).

  І. А. Агаянц.