Авіагоризонт гіроскопічний прилад для виміру кутів крену і тангажа літального апарату. Кут тангажа — кут між подовжньою віссю апарату і горизонтальною плоскістю, а кут крену — кут нахилу подовжньої плоскості апарату до вертикалі. Основні частини А. — гіроскоп з трьома мірами свободи, що зберігає положення своєї осі в просторі незмінним, і маятникова система корекції, що усуває відхилення осі ротора гіроскопа від дійсної вертикалі. У всіх випадках неспівпадання осі ротора гіроскопа з дійсною вертикаллю система корекції, що складається з маятника, розташованого на внутрішній рамі гіроскопа, і коректувальних двигунів, викликає прецессию осі (рух її в плоскості, перпендикулярній напряму додатка сили) до тих пір, поки вісь не займе заданого нею положення. Як тільки вісь збігається з вертикаллю, прецессия припиняється. На практиці найбільш поширені А., в яких на лицьовій частині приладу нанесений силует літака 2, нерухомий відносно корпусу 1 і, отже, літака. За силуетом знаходиться сфера 3, положення якої стабілізоване гіроскопом. Нижня половина сфери забарвлена в блакитний колір (піднебіння), а верхня — в коричневий (земля). Лінія розділу кольорових півсфер служить лінією штучного горизонту 5. На сферу також нанесені шкали для виміри кутів тангажа 4 і крену 6. Спостерігаючи за положенням змальованого на шкалі приладу силуету відносно лінії штучного горизонту, що переміщається, льотчик судить про наявність і величину цих кутів. У корпус А. вмонтований також покажчик ковзання 7 літака з міткою нульового положення 8. У минулому застосовувалися А. з пневматичними гіроскопами і пристроями, що коректують; надалі набули поширення А. з електричними гіроскопами і пристроями, що коректують. Загальна погрішність свідчень електричних А. при прямолінійному польоті не перевищує 1°, а після виходу з віража з креном 20° при швидкості літака 400 км/ч — 2°, що практично забезпечує можливість пілотування поза видимістю землі.
Літ.: Фрідлендер Р. О., Козлів М. С., Авіаційні гіроскопічні прилади, М., 1961.
