Автотипія (від авто... і грецького týpos — відбиток), спосіб поліграфічного відтворення півтонових зображень (фотознімків, акварельних малюнків, масляного живопису і т. п.) засобами високому друку, заснований на можливості передачі півтонів системою точок різних розмірів і однакової сили (насиченості). У найбільш світлих місцях зображення крапки мають найменший діаметр і поступово збільшуються у міру посилення тону. Ділення півтонів на крапки досягається фотографуванням оригінала (зображення) через оптичний прилад — растр . Залежно від якості паперу, на якому друкуватиметься репродукція, і швидкості друкування застосовуються растри з різною частотою ліній — від 24 до 80 на 1 см відповідно до чого на кожен см 2 репродукції доводиться від 576 до 6400 крапок. Негатив, отриманий при фотографуванні через растр, копіюють на метал (би. ч. цинк) і копію труять кислотою (див. Цинкографія ), що роз'їдає метал в проміжках між крапками. В результаті крапки робляться рельєфними, тобто виходить форма високого друку — автотипне (растрове) кліше.
