Автомобільні монополії
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Автомобільні монополії

Автомобільні монополії капіталістичних країн. Переважна частина виробництва і збуту автомобілів сконцентрована в руках невеликого числа монополій США, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франції, Італії і Англії. У 1966 майже 4 / 5 світового капіталістичного виробництва автомобілів припадало на частку 3 американських і 7 західноєвропейських автомобільних монополій, у тому числі близько 60% — на долю монополій США. З кінця 50-х рр. в число ведучих А. м. висувалися також компанії Японії.

  В кожній країні випуск автомобілів зосереджений на підприємствах декількох компаній. У 1966 в США «великої трійки» [«Дженерал моторс» (General Motors), «Форд мотор» (Ford Motor) і «Крайслер» (Chrysler)] припадало на частку понад 90% всього виробництва автомобілів; 4 фірми у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини)[«Фольксвагенверк» (Volkswagenwerk), «А. Опель» (A. Opel) «Форд-верке» (Ford-werke) і «Даймлер-Бенц» (Daimler-benz)], 5 компаній в Англії [«Брітіш мотор холдінгс» (British Motor Holdings), «Форд мотор», «Воксхолл моторс» (Vauxhall Motors), «Рутс моторс» (Rootes Motors) і «Лейленд мотор» (Leyland Motor)], 4 фірми у Франції [«Рено» (Renault), «Пежо отомобіль» (Peugeot Automobiles), «Ситроєн» (Citroen) і «СИМКА отомобіль» (SIMCA Automobiles)] практично монополізували випуск автомобілів в своїх країнах. У Італії «ФІАТ» («Фабрика італьяна аутомобілі Торіно» — FIAT, Fabbrica Italiana Automobili Torino) контролює 90% виробництв автомобілів. У Японії зверху 2 / 3 випуску автомобілів зосереджено на підприємствах 4 фірм: «Тоєта мотор» (Toyota Motor), «Ніссан мотор» (Nissan Motor), «Toe коге» (Toyo Kogyo) і «Міцубіси хеві індастріс» (Mitsubishi Heavy Industries). ( Див. таблиці. 1 . )

Таблиця. 1. — Доля найбільших монополій у виробництві автомобілів в 1966

 

Тис. шт.

%

США , всього

10371

100,0

«Дженерал моторс»

 5179

49,9

«Форд мотор»

 2952

28,5

«Крайслер»

    1599

15,4

«Амерікан моторс»

      279

2,7

ФРН , всього

3051

100,0

«Фольксвагенверк»

1652

54,0

«А. Опель»

  685

22,4

«Форд-верке»

 449

14,7

«Даймлер-Бенц»

 249

8,1

Японія , всього

    2286

100,0

«Тоєта мотор»

  587

25,7

«Ніссан мотор»

  517

22,6

«Тоє коге»

  299

13,1

«Міцубіси хеві індастріс»

  258

11,3

«Дайхацу коге»

  174

7,6

Англія , всього

2043

100,0

«Брітіш мотор холдінгс»

  739

36,2

«Форд мотор»

  580

28,4

«Воксхолл моторс»

  275

13,4

«Рутс моторс»

  213

10,4

«Лейленд мотор»

  147

7,2

Франція , всього

2025

100,0

«Рено»

  763

37,7

«Ситроєн»

  535

26,4

«Пежо отомобіль»

  374

18,4

«СИМКА отомобіль»

  327

16,1

Італія , всього

1366

100,0

«ФІАТ»

1229

90,0

Канада , всього

  894

100,0

«Дженерал моторс»

  356

40,0

«Форд»

  260

29,1

«Крайслер»

  190

21,2

Швеція , всього

  196

100,0

«Вольво»

  152

77,3

  А. м. відносяться до промислових гігантів капіталістичного світу. 7 А. м. входять до числа найбільших капіталістичних монополій, звороти з продажу яких перевищують 1,5 млрд. доларів. «Дженерал моторс» і «Форд мотор» за об'ємом продажів займають 1-і і 2-і місця серед промислових компаній капіталістичного світу, а за розміром активів поступаються лише найбільшому нафтовому тресту «Стандард ойл К° (Нью-Джерсі)» [Standard Oil (New Jersey)]. «Фольксвагенверк» займає за об'ємом продажів 1-е місце серед компаній ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і 4-і — в світі. «ФІАТ» — найкрупніша монополія Італії.

  А. м. США значно перевершують західноєвропейські і японські компанії. У 1966 число зайнятих на підприємствах «великої трійки» було майже в 2 рази більше, ніж на заводах восьми найбільших А. м. Західної Європи і Японії. У 1966 «Дженерал моторс» випустила в 3,3 разу більше автомобілів, чим найбільша А. м. Західної Європи «Фольксвагенверк». Іноземні філії американських монополій входять до числа провідних автомобільних компаній інших країн. У Канаді на долю трьох філій «великої трійки» США доводиться 90% виробництв автомобілів. У Англії понад 50% автомобілебудування знаходиться під контролем філій «великої трійки» США: «Воксхолл моторс» — філія «Дженерал моторс», «Форд мотор» — філія американської монополії «Форд мотор», «Рутс моторс» контролюється «Крайслером». Зверху 1 / 3 випуску автомобілів у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) виробляється філіями «Дженерал моторс» («А. Опель») і «Форд мотор» («Форд-верке»). Активність американських монополій в Західній Європі особливо зросла у зв'язку з утворенням економічних угрупувань — Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейської асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ). За період з 1958 по 1965 доля фірм, що знаходяться під контролем американських монополій, у виробництві автомобілів в країнах ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) збільшилася з 16% до 25%.

  Під впливом конкуренції американських А. м., а також у зв'язку з утворенням економічних угрупувань в автомобільній промисловості країн Західної Європи і Японії посилився процес концентрації виробництва, зросло число злиття поглинань, різних угод, що передбачають всілякі форми співпраці між компаніями. У Англії в 1966 «Брітіш мотор» поглинула незалежну фірму «Джегуар карс» (Jaguar Cars), утворивши «Брітіш моторс холдинг», яка на початку 1968 об'єдналася з «Лейленд мотор» в «Брітіш Лейленд мотор корпорейшен». Французька компанія «Рено» в 1966 уклала угоду з фірмою «Пежо отомобіль» про координацію дослідницьких робіт, зовнішньоекономічної політики і так далі Аналогічні угоди (1964 і 1966) зв'язують у ФРГ(Федеральна Республіка Німеччини) «Фольксвагенверк» і «Даймлер-Бенц», в Японії «Тоєта моторс» з «Дайхацу коге» і «Хино моторс» (1966 і 1957) і так далі Є угоди про спеціалізацію і кооперацію між «Брітіш Лейленд мотор корпорейшен» (Англія) і «Інноченті» (Innocenti, Італія), «Рено» (Франція) і «Альфа Ромео» (Alfa Romeo, Італія) і ін. Західнонімецька фірма «НСУ моторенверке» і французька «Ситроєн» в 1965 домовилися про спільне виробництво автомобілів, для яких двигуни випускатимуться у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), а кузови — у Франції. Укріплюючи свої позиції на національних ринках, А. м. Західної Європи і Японії одночасно енергійно проникають в США, форсуючи експорт туди автомобілів. Доля імпортних легкових автомашин в загальному продажі легкових автомобілів в США виросла з менш ніж 1% в 1955 до 6% в 1965.

  Загострення конкурентної боротьби, зростання концентрації і монополізації виробництва сприяють посиленню панування в автомобільній промисловості потужних монополій за рахунок поглинання ними або банкротства дрібніших фірм. Лише протягом десятиліття 1957—66 в країнах Західної Європи понад 10 компаній припинили своє існування або були поглинені крупнішими фірмами. У 1966 серед 20 найбільших неамериканських промислових монополій налічувалося 6 автомобільних компаній проти двох в 1956. За це десятиліття «Фольксвагенверк» перемістилася в списку найбільших неамериканських компаній з 25-го на 4-е місце, японська «Ніссан мотор» лише за 1966 пересунулася з 73-го на 42-е місце.

  А. м. США для завоювання нових ринків і взагалі для посилення своїх позицій за кордоном широкий використовують експорт капіталу. У 1966 за розміром нових закордонних капіталовкладень (967 млн. доларів) вони займали 3-е місце в країні після компаній нафтової (2500 млн. доларів) і хімічній (1063 млн. доларів) промисловості. В «Форд мотор» і «Крайслер» відповідно 1 / 3 і 1 / 4 виробничих потужностей по випуску автомобілів розташовані за кордоном. «Дженерал моторс» має за межами США підприємства в 24 країнах.

  Основним засобом зовнішньоекономічної експансії А. м. західноєвропейських країн служить експорт автомобілів. Найбільший експортер автомобілів в світі «Фольксвагенверк» вивозить понад 60% вироблюваних ним автомашин, італійська А. м. «ФІАТ» — майже 30%. Японські фірми швидкими темпами розширюють експорт вантажних автомобілів, їх доля в світовому експорті виросла майже з нульового рівня в 1957 до 18% в 1965. «Тоєта мотор» з 1962 по 1966 в 3 рази збільшила свій експорт при зростанні виробництва в 2 рази.

  Ведучі А. м. є потужні машинобудівні концерни, в виробничій програмі яких видне місце займає також продукція інших галузей машинобудування. А. м. грають важливу роль у виробництві сільськогосподарських машин, енергосилового і авіаційного устаткування, військової і ракетно-космічної техніки.

  В роки 2-ої світової війни «Дженерал моторс» і «Форд мотор» по сумі урядових військових замовлень (13,8 млрд. доларів і 5,3 млрд. доларів) займали 1-і і 3-і місця, доля військової продукції в їх виробництві складала майже 90% . Не дивлячись на те, що з появою нового вигляду озброєння роль А. м. у виробництві військової техніки знизилася, вартість військової продукції, що щорік випускається такими компаніями, як «Дженерал моторс» і «Форд мотор», в середині 60-х рр. досягала 0,5 млрд. доларів. Західнонімецькі А. м. виробляють більше 50 типів військових машин, а також виступають основними постачальниками танків для бундесверу. А. м. є провідними експортерами продукції військового призначення: серед постачальників озброєння за межі США «Крайслер» займає 5-е місце по сумі закордонних військових замовлень (1966 — 154,2 млн. доларів). Американські А. м. здійснюють крупні постачання автомобілів для армій країн, що входять в агресивні блоки, очолювані США. У 1965 доля цієї продукції в американському експорті автомобілів досягала 10%. А. м. виступають генеральними підрядчиками і субпідрядниками при здійсненні крупних проектів в області виробництва ракетно-космічної техніки і космічних досліджень.

  В автомобільній промисловості сильні державно-монополістичні тенденції. За рахунок державних коштів фінансуються науково-дослідні роботи А. м. в області військової і ракетно-космічної техніки. У ряді країн держава безпосередньо бере участь в автомобільній промисловості, будучи власником або найбільшим акціонером автомобільних компаній («Рено» у Франції, «Альфа Ромео» в Італії, «Фольксвагенверк» у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини)). У західноєвропейських країнах держава активно сприяє реорганізації національних компаній, стимулюючи їх до об'єднання і співпраці. У роки 2-ої світової війни А. м. США і Англії істотно збільшили свої виробничі потужності за рахунок державного будівництва (наприклад, «Крайслер» — майже в 4 рази).

  Найбільші А. м. ( див. таблиці. 2 ).

Таблиця. 2.—Крупнейшие автомобільні монополії капіталістичного світу в 1966 1

 

Рік

створення

Число зайнятих (тис. чіл.)

Активи

(млн. дол.(долар))

Собств. капітал (млн. дол.(долар))

Зворот з продажу (млн дол.(долар))

Валовий прибуток (млн. дол.(долар))

Відношення валового прибутку в %

Чистий прибуток (млн. дол.(долар))

 

 

 

 

 

до звороту

до власного

капіталу

 

США

 

 

 

 

 

«Дженерал моторс»

1916

745

12916

8726

20209

3424

16,9

39,2

1793

«Форд мотор»

1902

388

8090

4782

12240

1188

9,7

24,8

621

«Крайслер»

1925

183

3149

1701

5650

377

6,7

22,2

189

Країни Зап. Європи і Японія

 

 

 

 

 

 

«Фольксвагенверк» ( ФРН )

1930

125

1434

661

2500

186 2

7,4

28,2

125

«ФІАТ» ( Італія )

1899

135

1401

495

1679

77 2

4,6,

15,5,

40

«Даймлер-Бенц» ( ФРН )