Автомобільна дорога, комплекс споруд для безпечного і зручного руху автомобілів з розрахунковими швидкостями і навантаженнями. Розвиток автомобільного транспорту, що почався в кінці 19 ст, зажадав створення зручних доріг для руху автомобілів; поки швидкості їх руху були невеликі, обмежувалися пристосуванням гужових доріг, проводячи заходи щодо боротьби з пилом і оберігання дорожнього покриття від швидкого руйнування. Із зростанням інтенсивності руху, підвищенням швидкостей і навантажень стали виробляти більш капітальні перевлаштування гужових доріг, розширюючи проїжджі частини, усуваючи круті підйоми і спуски, збільшуючи радіуси закруглення, застосовуючи безпилові і міцні дорожні покриття і тому подібне Після 1-ої світової війни у всіх країнах стали будувати лише А. д., спеціально розраховані і спроектовані для руху автомобілів (що носять назву у Франції autoroute, в Англії motorway, в Італії autostrada, в США highway і т. п.).

  Залежно від призначення в загальній транспортній мережі СРСР і від розрахункової інтенсивності руху (передбачуване через 20 років число автомобілів в середньому за рік, які проходіть за добу по дорозі в обох напрямах) А. д. розділяють на 5 технічних категорій. Чим вище розрахункова інтенсивність руху, тим вище категорія дороги і її технічні характеристики, в першу чергу розрахункова швидкість рухи (для 1-ої категорії 150 км/ч, для 5-ої категорії 30 км/ч). Розрахункова швидкість — найбільша за умовами безпеки руху швидкість одиночного легкового автомобіля.

  Технічна класифікація А. д. СРСР приведена в таблиці. 1.

Таблиця. 1. — Технічна класифікація автомобільних доріг СРСР

  Основні елементи, що визначають поперечний профіль автомобільної дороги ( мал. 1 ): відстань а між бровкамі в, умовно називають шириною земляного полотна; проїжджаючи частина би, узбіччя г для тимчасової зупинки автомобілів; резерви д, з яких беруть грунт для зведення земляного полотна; обрізи е — частини дорожньої смуги для розміщення пішохідних і велосипедних доріжок, зелених насаджень, ліній зв'язку, лінійних будівель, транспортних пристроїв і так далі На проїжджій частині владнують дорожній одяг. Покриття же — верхній шар дорожнього одягу, споруджуваний з найміцніших дорожно-будівельних матеріалів, сприймає навантаження від коліс автомобілів. Покриття має бути рівним з шорсткою поверхнею і забезпечувати хороше зчеплення з колесами автомобіля. Підстава з — шар дорожнього одягу, що несе, сприймає розрахункове навантаження автомобілів. Додатковий шар підстави і має різне призначення (що дренує, морозостійкий і т. п.). Для кращої видимості кордонів проїжджої частини і зміцнення країв покриття владнують краєві смуги до, що відрізняються від покриття кольором.

  В місцях проходу А. д. через водотоки (річки, струмки і т. п.), ущелини, а також в місцях пересічення з іншими шляхами сполучення владнують штучні споруди — мости, труби, шляхопроводи, транспортні розв'язки і ін. ( мал. 2 ).

  Бурхливе зростання автомобільного транспорту викликало збільшення інтенсивності руху по А. д. як вантажних, так і легкових автомобілів. Це зажадало спеціальних заходів, що забезпечують підвищення безпеки, регулювання руху і обслуговування тих, що проїжджають: уздовж бровок встановлюють або підвішують над проїжджою частиною дорожні знаки і покажчики, на крутих поворотах владнують віражі (односхилі ухили проїжджої частини до центру кривої), обгороджування дороги, виробляють розмітку проїжджої частини, обладнали світильниками і т. д.; для обслуговування пасажирів і водіїв споруджують автовокзали, автопавільйони, автозаправні станції, станції технічного обслуговування, мотелі, кемпінги і т. п., а для забезпечення вантажних перевезень, крім того, — вантажні автостанції, склади, оборотні гаражі і тому подібне

  Одній з найважливіших транспортно-експлуатаційних характеристик А. д. є її пропускна спроможність (ПС), тобто максимальне число автомобілів, яке без заторів може пройти через дану ділянку А. д. протягом певного проміжку часу (наприклад, за годину). Величина ПС в основному залежить від ширина і кількості смуг руху, радіусів закруглень і подовжніх ухилів, складу транспортного потоку, швидкості руху, погоди. Максимальна ПС двохсмуговий А. д. шириною 7—7,5 м-коду за сприятливих дорожніх умов (сухе покриття, відкрита незабудована прямолінійна і горизонтальна ділянка без пересічень в одному рівні і т. д.) складає близько 2 тис. легкових автомобілів в годину або, приблизно, 20 тис. легкових автомобілів в добу. Наявність вантажного рухи різко знижує ПС і при 70—80% вантажних автомобілів в транспортному потоці ПС двохсмуговий А. д. шириною 7—7,5 м-коду складає 8—9 тис. автомобілів в добу. Якщо фактична інтенсивність руху на А. д. перевищує величину ПС, утворюються затори і транспортно-експлуатаційні показники А. д. різко знижуються.

  Будівництво А. д. у СРСР здійснюють за допомогою високопродуктивних дорожніх машин по потоковому методу з вживанням комплексній механізації. При зведенні земляного полотна широко використовують бульдозери, скрепери, автогрейдери і ін. Окремі конструктивні елементи і деталі дорожніх споруд виготовляють на спеціально обладнаних полігонах і заводах. Асфальто- і цементобетонниє суміші готують на автоматизованих установках змішувачів. Повністю механізований пристрій вдосконалених дорожніх покриттів і підстав для них.

  При експлуатації А. д. безперебійний рух підтримує служба ремонту і вмісту А. д., а регулювання і забезпечення безпеки здійснюють Державтоінспекція.

  Основні напрями технічного прогресу в будівництві А. д.: підвищення транспортно-експлуатаційних якостей дорожніх покриттів і їх термінів служби, впровадження досконалішої технології будівництва і зменшення залежності виконання будівельних робіт від кліматичних умов.

  Літ.: Будівництво автомобільних доріг, під ред. Н. Н. Іванова, т. 1—2, М., 1963—64; Автомобільні дороги, М., 1964.

  В. К. Некрасов

  Мережа автомобільних доріг. Повсюдне будівництво А. д. було викликано швидким зростанням автомобільного парку. Якщо в 1913 довжина тих, що знаходилися в експлуатації доріг загального користування складала не більше 25 тис. км., те мережа А. д. у 1965 налічувала понад 18 млн. км. (див. таблиці. 2).

Таблиця. 2. — Загальна протяжність автомобільних доріг земної кулі (млн. км.) на 1965

  Розміщення А. д. по частинах світу в 1965 (без СРСР і інших соціалістичних країн) показано в таблиці 3.

Таблиці. 3. — Протяжність мережі автомобільних доріг по частинах світу в капіталістичних країнах, що розвиваються, на 1965

  Густина мережі А. д. (1964) складала в середньому на земній кулі 24 км. (на 100 км ² обжитої території), у тому числі в капіталістичних країнах, що розвиваються, — 30 км. (з них в слаборозвинених країнах —9,7 км.), в соціалістичних країнах — 11,0 км. (в т.ч. в СРСР — 9,6 км.). Той же показник на 10 тис жителів виглядає так: світ в цілому — 56 км.; капіталістичні країни, що розвиваються, — 72 км., у тому числі слаборозвинені — 23 км. ; соціалістичні країни — 24 км., у тому числі СРСР — 59 км.

  Найважливіші А. д. світу. Західна Європа: Лондон — Париж — Ніцца — Рим — Палермо; Лондон — Лозанна — Мілан — Бріндізі; Лісабон — Париж — Стокгольм; Лісабон — Берн — Копенгаген — Стокгольм — Хельсінкі; Лондон — Відень — Будапешт — Бєлград — Александруполіс — Стамбул; Рим — Берлін — Осло — Стурдаль; Рим — Відень — Варшава; Лондон — Гаага — Берлін — Варшава; (Париж) — Прага — Варшава — (СРСР); Трієст — Прага — Щецін — Гамбург — Берлін — Прага — Будапешт — Бухарест — Констанца; Берлін — Вроцлав — Краків — Пшемисль — (СРСР).

  Азія: Базерган (кордон з Туреччиною) — Хой — Тегеран — Мешхед — Герат — Кабул — Пешавар — Ісламабад — Поділи — Дакка — Кало — Пномпень — Сайгон і Тегеран — Керман — Лахор — Поділи (далі через непал) — Дакка — Рангун— Бангкок — Куала-Лумпур — Сінгапур — Джакарта — Денпасар (о. Балі).

  Африка: Каїр — Александрія — Тріполі — Туніс — Алжір — Танжер, Каїр — Луксор — Хартум, Алжір — Нігер, Алжір — Конго, Танжер — Дакар.

  Північна Америка: Вашингтон — Нью-Йорк — Олбані — Буффало, Чикаго — Омаха — Шайенн — Сан-Франциско, Чикаго — Сент-Луіс — Новий Орлеан (США); Торонто — Монреаль (Канада).

  Латинська Америка: Нуево-Ларедо — Мехіко — Гватемала — Сан-Сальвадор — Манагуа — Сан-Хосе, Ріо-де-Жанейро — Сан-Паулу — Монтевідео — Буенос-Айрес — Вальпараісо, Каракас — Богота — Кито — Ліма — Ла-Пас — Буенос-Айрес.

  Австралія: Мельбурн — Сідней — Брісбен, Мельбурн — Аделаїда — Порт-Огаста, Джералдтон — Перт — Олбані.

Табл.4. — Густина мережі автомобільних доріг по частинах світу (км.)

  А. д. СРСР. Споруда А. д. у СРСР здійснюється з врахуванням розміщення населених пунктів, залізниць, водних і повітряних шляхів сполучення і трубопроводів. По народно-господарському значенню, характеру обслуговуваних ними населених пунктів А. д. діляться на: загального союзного значення, що забезпечують міжреспубліканські зв'язки і сполучаючі столиці союзних республік між собою і найважливішими економічними центрами, а також обслуговуючі міжнародні повідомлення, аеропорти і курорти загальносоюзного значення; республіканського значення — забезпечуючі міжобласні зв'язки і сполучаючі республіканські і обласні центри між собою і важливими економічними центрами областей, залізничними станціями і портами, а також під'їзди к А. д. загальнодержавного значення; обласного значення — забезпечуючі внутріобласні зв'язки і сполучаючі центри областей з міськими і районними центрами, а також важливі промислові і сільськогосподарські пункти з мережею доріг республіканського значення, залізничними станціями і портами; місцевого значення,