Авогадро (Avogadro) Амедео (9.8.1776, Турін, — 9.7.1856, там же), італійський фізик і хімік. Здобув юридичну освіту, потім вивчав фізику і математику. Член-кореспондент (1804), ординарний академік (1819), а потім директор відділення фізико-математичних наук АН(Академія наук) в Туріні. У 1806—19 викладач фізики університетського ліцею, в 1820—22 і 1834—50 професор університету Туріну. Наукові праці А. присвячені різним галузям фізики і хімії (електрика, електрохімічна теорія, питомі теплоємності, капілярність, атомні об'єми, номенклатура хімічних сполук і ін.). У 1811 А. висунув гіпотезу, згідно якої молекули простих газів складаються з одного або декількох атомів. На основі цієї гіпотези А. дав формулювання одного з основних законів ідеальних газів (див. Авогадро закон ) і спосіб визначення атомних і молекулярних мас. Молекулярна гіпотеза А. не була прийнята більшістю фізиків і хіміків 1-ої половини 19 ст По імені А. названа універсальна постійна (Авогадро число ) — число молекул в 1 молі ідеального газу. А. — автор оригінального 4-млосного курсу фізики, що є першим керівництвом по молекулярній фізиці який включає також елементи фізичної хімії.
Соч.: Opere scelte [precedute da un discorso storico-critico d''icilio Guareschi], Torino, 1911; Fisica de’ corpi ponderabili ossia Trattato della costituzione generale dei corpi, v. 1—4, Torino, 1837—41.
