Абразія (від латинського abrasio — зіскоблювання, збривання), руйнування хвилями і прибоєм берегів Морея, озер і крупних водосховищ. Інтенсивність А. залежить від міри хвилевої дії, тобто від бурності водоймища. Найважливішою умовою, що зумовлює абразійний розвиток берега, є відносно крутий кут вихідного укосу (більше 0,01) прибережної частини дна морить або озера. А. створює на берегах абразійну терасу, або бенч, і абразійний уступ, або кліф (см. мал.(малюнок) ). Що утворюються при цьому в результаті руйнування гірських порід пісок, гравій, галька можуть залучатися до процесів переміщення наносів і служити матеріалом для утворення берегових акумулятивних форм. Частина матеріалу зноситься хвилями і течіями до підніжжя абразійного підводного схилу, утворюючи тут притулену акумулятивну терасу. У міру розширення абразійної тераси А. поступово затухає (оскільки розширюється смуга мілководдя, на подолання якої витрачається енергія хвиль) і під час вступу наносів може змінитися акумуляцією.
На схилах штучних водосховищ, ухили яких у минулому формувалися іншими, не абразійними чинниками, темп А. особливо високий — до десятка метрів в рік.
