Абашелі Олександр Віссаріоновіч
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Абашелі Олександр Віссаріоновіч

Абашелі (псевдонім; справжнє прізвище Чочия) Олександр Віссаріоновіч [15(27) .8.1884, селище Сачочио Кутаїсськой губернії, — 29.9.1954, Тбілісі], грузинський радянський поет. Учасник революції 1905. Рання творчість (збірка віршів «Сміх сонця», 1913) відмічена впливом символізму. Соціалістичні перетворення в Грузії зробили вирішальний вплив на поезію А. У віршах «Тбіліська ніч» (1926), «Поетам» (1929), «Лірик і садівник», «Грім Жовтня» (1937), «Народження вірша», «Батьківщині» (1938) і ін. поет розкривав межі нової епохи. У роки Великої Вітчизняної війни написані вірші «Лист матері», «Сталінград», «Танкіст хевсур» і ін. Поезія А. присвячена дружбі народів, затвердженню соціалістичних стосунків («Серці Леніна», «Новій Грузії», «Світить зірка Жовтня», «Україні», «Башти Кремля» і ін.). Редактор повного зібрання творів Важа Пшавели. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.

  Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Вибране, Тб., 1957.

  Літ.: Жгенті Ст, Олександр Абашелі, Тб., 1958.

  Р. Мерквіладзе.