Абат (лат. abbas, від грецького abbá, арамійського або — батько), в католицькій церкві настоятель абатства . Спочатку по статуту обирався ченцями і затверджувався єпископом, фактично частенько призначався світськими магнатами. Із зростанням монастирського землеволодіння деякі А. добиваються незалежності від єпископів і безпосередньо підкоряються римському папі. У новий час А. стали називати не лише настоятелів монастирів, але і осіб, що користувалися доходами з абатства. Інколи А. називають будь-яку духовну особу.
