Абазінський мова, мова абазин; відноситься до північно-західної (абхазсько-адигськой) групи кавказьких (іберійсько-кавказьких) мов. Поширений головним чином в Карачаєво-черкеській АТ(автономна область). Число тих, що говорять близько 20 тис. чоловік. Основних голосних в А. я. всього дві — «а» і «и». На основі асиміляції і злиття «а» і «и» з півголосними можуть утворитися і інші голосні — «е», «о», «і», «у». Система приголосних вельми складна. А. я. має два діалекти: тапантський і ашхарський.
Мова розвинених синтетичних буд. У присудок можуть включатися одночасно два або декілька особисто-класних префіксів, приставок місця і ін., а також суфікси, що виражають різні відтінки дії або стану. Порядок слів: підмет, пряме доповнення, присудок. Порядок особисто-класних префіксів в присудку міняється залежно від його перехідності і неперехідності. Дієслово має складну систему часів, нахилів і значна кількість префіксний оформлених граматичних категорій (каузатів, союзность і ін.). Особисті займенники і особисто-займенникові префікси діляться зазвичай на 3 класи: чоловіків, жінок і речей або явищ природи, інколи на 2 класи (людини і речей, явищ природи). Іменники має форми визначеності, невизначеності і одиничності. За відсутності відмінків, що виражають синтаксичні стосунки (наприклад, називного ергатівного, давального), є зачатки окремих відмінкових форм. Функцію підрядних речень виконують зазвичай дієприкметники, дієприслівники і інші інфінітивні утворення дієслова. Писемність на А. я. створена в 1932 на латинській основі, а в 1938 на основі російської графіки.
Літ.: Генко А. Н., Абазінський мова. Граматичний нарис прислівника таланту, М., 1955; Ломтатідзе До. Ст, Абазінський мова, в кн.: Мови народів СРСР, т. 4. Іберійсько-кавказькі мови, М., 1967; Сердюченко Р. П., Мова абазин, М., 1955; Руссько-абазінський словник, М., 1956; Адзінов Н., Абазінсько-російський словник, М., 1967.
