Ірредентізм (італ. irredentismo, від irredento — незвільнений, такий, що знаходиться під чужим владицтвом), політичний і суспільний рух в Італії в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) за приєднання до Італії пограничних земель з італійським населенням — Трієста, Трентіно і інші організації ірредентістов: «Асоціація боротьби за звільнення Італії», «Трентіно і Трієст», «Данте Алігьері» і ін. Лідери (видні республіканці): Ф. Каваллотті, М. Р. Імбріані, Дж. Бовіо і ін. Спочатку І. був представлений силами демократичної опозиції, розвивався під гаслами боротьби за завершення возз'єднання Італії, проти Потрійного союзу 1882 і італійській колоніальній експансії в Африці. Згодом, у міру переходу Італії до імперіалізму, гасла І. стали використовуватися імперіалістичною буржуазією для виправдання широких територіальних домагань на Балканах і в Адріатиці. Ряд ірредентістов брали участь в діяльності «Націоналістичної асоціації» — попередниці фашизму, активно підтримував колоніальну агресію в Північній Африці в 1911—12 і участь Італії в 1-ій світовій війні 1914—18. Після закінчення війни І. як самостійна течія зник, злившись з фашизмом.
