Іррегулярні війська (від позднелат. irregularis — неправильний), війська, що не мають твердої і постійної організації або по своєму комплектуванню, проходженню служби, вченню, обмундируванню що значно відрізняються від регулярних військ. Після створення регулярної армії в Росії (на початку 18 ст) існували І. ст у вигляді частин легкої кавалерії (у 18 ст) і козачих військ — Донського, Чорноморського, Астраханського і ін. (див. Козацтво ). На початку 20 ст в Росії в склад І. ст входили також дагестанська і кубанська міліції, Дагестанський кінний полк і кінний дивізіон Туркестану. У 18—19 вв.(століття) І. ст були також в Австрії (кроати, пандури і ін.), в Туреччині (башибузуки, черкеси, курди і ін.), на початку 20 ст в британських і французьких колоніях — різні тубільні війська, в Туреччині — іррегулярна кавалерія (з курдів, черкесів і ін.), в Ірані — війська з кочових племен, в Афганістані — іррегулярні частини (ополчення). Після 1-ої світової війни 1914—18 І. ст були скасовані у всіх державах.
