Іонний електропривод, привід, що складається з електродвигуна і іонного перетворювача, керівника режимами роботи двигуна. Змінюючи напругу, що підводиться до двигуна, можна міняти частоту його обертання і тим самим регулювати режим роботи електроприводу. Напруга може змінюватися дискретно (ступінчасте регулювання) при перемиканні відведень трансформатора Т ( рис . ), що погоджує, або плавно при зміні кута регулювання вентилів перетворювача, проникних струм від мережі U 1 до електродвигуна Д. Управляющєє напруга на вентилі подається пристроєм управління СУ(Збори узаконень). Як вентилі в І. е. малій і середній потужності зазвичай застосовують тиратрони, а в потужних — ігнітрони і екситрони .
Розрізняють І. е. постійного і змінного струму. У першому випадку струм через перетворювач подається в обмотки якоря або збудження двигуна постійного струму; у другому — обмотки статора або ротора асинхронного або синхронного електродвигуна. Перетворювач І. е. постійного струму виконується у вигляді випрямляча за мостовою схемою або з нульовим виводом. Перетворювач І. е. змінного струму є перетворювач частоти, зібраний за схемою «випрямляч — інвертор» або за схемою з безпосереднім зв'язком. І. е. буває реверсивним, тобто що допускає зміну напряму обертання двигуна, і нереверсивним. Для реверсування зазвичай застосовують перемикальний пристрій, яким в І. е. постійного струму можуть бути, наприклад, силовий механічний реверсор або додатковий комплект вентилів; у І. е. змінного струму — зміною чергування фаз в СУ(Збори узаконень). І. е. застосовується в прокатних станах, підйомниках, потужних вентиляторах, верстатах, на ж.-д.(железнодорожний) рухливому складі. З 1960 в пристроях середньої потужності І. е. замінюються електроприводами з напівпровідниковими перетворювачами.
Літ.: Бутаєв Ф. І., Еттінгер Е. Л., Вентильний електропривод, М-код.—Л.,1951; Чилікин М. Р., Загальний курс електроприводу, 4 видавництва, М-коди.—Л., 1965.
