Інфікс (від латів infixus — вставлений) афікс вставляється всередину основи при словотворенні або словозміні. І. є важливим засобом афіксації, наприклад, в індонезійських мовах: тагальськом s-um-ulat — «писати», s-in-ulat — «був написаний» від sulat — «лист». Так званий носовий І. у індоєвропейських мовах (лат. vic-i — «я переміг», vi-n-co — «я перемагаю» і ін.) носить більш спірний характер, оскільки він не має визначеного значення. В русском мові є чергування, висхідні до носового індоєвропейському І.: «лягти», — «ляжу» «сісти» — «сяду» від leg-ti — le-n-g-про і sed-ti — se-n-do.
