Інсоляція (лат. insolatio, від insolo — виставляю на сонці), опромінення земної поверхні сонячною радіацією, прямою або сумарною (тобто прямою і розсіяною разом). Під І. зазвичай розуміють лише приплив радіації на горизонтальну поверхню. Проте, розширюючи поняття І., можна говорити і про І. поверхні, перпендикулярній до сонячних променів, про І. вертикальних поверхонь (стенів), про І. похилих поверхонь (схилів). Інтенсивність І. виражається кількістю енергії, що приходить в одиницю часу на одиницю опромінюваної поверхні (зазвичай І. виражається в Вт/м-код 2 ).
І. залежить від висоти Сонця над горизонтом, положення опромінюваної поверхні, висоти над рівнем морить, а також від прозорості атмосфери і від хмарності. Тому І. сильно міняється як протягом дня, так і від сезону до сезону. І. определяет тепловий стан земної поверхні, атмосфери і природну освітленість на Землі. Кінець кінцем від неї залежать загальна циркуляція атмосфери і вологооборот на Землі, а отже, і кліматичні умови Землі. От І. залежать також біофізичні і біохімічні процеси в рослинних і тваринних організмах.
Облік умов І. необхідний в сільському господарстві, солнцелеченії, при розробці архітектурних проектів, в практиці планування і забудови населених місць, в багатьох питаннях індустрії і транспорту.
