Індо-малайська область, Східна область, зоогеографічна область суші, займає південну частину Азії і велику частину островів між Азією і Австралією. Північний кордон починається від побережжя Аравійського моря, в гирла Інду, захоплює пустелю Тар, йде по південному схилу Гімалаїв, пересікає верхні течії великих річок Південно-східної Азії на С. півострови Індокитай і йде до Тихого океану приблизно за течією Янцзи або трохи північніше; тут, як і на З., кордон малоопределенна. Південний кордон охоплює Цейлон, Малайський архіпелаг по лінії між островами Балі, Ломбок і Сулавеси, східна, — Філіппіни. ДО І.-М. о. відносяться острови Хайнань, Тайвань і Рюкю. Цей кордон досить визначений; лише фауна Сулавеси має межі фауни Австралійської області (деякі зоогеографи відносять Сулавеси до Австралійської області). Для І.-М. о. характерні обширні тропічні ліси. Значна частина території на С. займають гори, дуже малу — пустелі (лише на крайньому північному заході) і ландшафт типа саван (на Деканському плоскогір'ї), значною мірою замінений культурним; у деяких частинах культурний ландшафт замінив і лісовий. Головний тип фауни — лісовий, в якому велику роль грають деревні тварини, що лазять. Фауна І.-М. о. одна з відносно древніх фаун, що зберегла деякі межі фауни міоцену (наприклад, слони, носороги, тапіри, оленьки і деякі ін.). При всьому багатстві і різноманітності видів і пологів у фауні І.-М. о. відносно невелике число ендемічних груп вищого рангу. З ссавців ендемічни 4 сімейства: долгопяти, шерстокрили (особливий загін), тупайі і гібони. Є своєобразниє насекомоядниє, зокрема їжаки, багаточисельні кажани, у тому числі рослиноїдні (леткі собаки), ряд видів специфічних хижаків — кішки, різні віверри, ведмеді, декілька характерних копитних — тапір, носороги (3 види), олені, бики (індійський і карликовий буйвол, гаур, бантенг, сірий бик, або купрей), декілька видів антилоп (нільгау, четирехрогая, вінторогая), слон, багато гризунів (у тому числі білки і летяги), ряд ендемічних видів мавп (у тому числі орангутан). У деяких річках мешкають річкові дельфіни.
Число видів птиць дуже велике, але ендемічний лише сімейство чубатих стрижів (Hemiprocnidae), а також велика частина видів сімейства рогодзьобів (Eurylaimidae). Особливого розвитку досягають пітти, лягушкороти, курячі і деякі ін. З плазунів широко поширені гекони, варани, агами, сцинки, змії і черепахи, у тому числі великоголові; декілька видів крокодилів (у тому числі гавіали і алігатор). Земноводні менш всілякі, хвостаті відсутні, характерні багаточисельні жаби, у тому числі що літають (Rhacophorus); квакші нечисленні. Фауна риб вельми всіляка: багаточисельні коропові, ряд видів сомів, у великих річках мешкають акуловиє риби.
По своїх історичних зв'язках фауна І.-М. о. щонайближче до фауні Ефіопської області . Для обох областей характерні носороги, слони, узконосиє і людиноподібні мавпи, ящери, деякі лемури, деякі пологи копитних (наприклад, оленьки, буйволи); з птиць павичі і птиці-носороги; з плазунів хамелеони, варани і агами. У різних частинах області фауна має досить різкі відмінності. В деякій мірі це пов'язано з острівним характером значної частини території, тобто особливими формами обмеження ареалів. І.-М. о. прийнято розділяти на дві підобласті — Індійсько-індокитайську підобласть і Малайську підобласть . На території І.-М. о. знаходяться країни древньої культури, в яких були одомашнені ряд видів важливих з.-х.(сільськогосподарський) тварин — буйвол, гаур (домашня форма — гаял), бантенг («балійський худоба»), свиня, курка, павич, індійська бджола.
