Інгеман (Ingemann) Бернхард Северин (28.5.1789, Торкильструп, о. Фальстер, — 24.2.1862, Смітті), данський письменник. Син пастора. З 1822 професор данської мови і літератури. Творчість І. розвивалося під означає, впливом німецького романтизму, особливо Ф. Новаліса . Написав мелодраматичну історичну трагедію «Мазанієлло» (1815), сентиментальну трагедію «Бланка» (1816). В исторических романах І. ідеалізує середньовіччя: «Вальдемар Великий і його дружина» (1824), «Вальдемар Победітель» (1826), «Принц Отто Данський» (1835), «Королева Маргрет» (1836). Романси (цикл «Хольгер-данець», 1837, і ін.) написані в жанрі рицарських балад. автор збірки релігійних віршів «Уранішні і вечірні пісні» (1838), «Ліричні псалми» (1854). Роман «Деті села» (1852) в ідилічних тонах розповідає про щасливу долю вихідця з демократичних шарів.
Соч.: Samlede skrifter, afd. 1—4, Kbh., [1845—57]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вівтарний образ в Смітті, в кн.: Данська новела XIX—XX вв.(століття), Л., 1967.
Літ : Гозенпуд А., Данський театр в кн.: Історія західноєвропейського театру т. 4, М., 1964: Langballe С., B. S. Ingemann et digterbillede i ny belysning, Kbh., 1949.
