Інвертор

Інвертор 1) у техніці перетворення видів електричного струму пристрій для інвертування струму або напруги. Розрізняють І. залежні (ведені електричною мережею) і автономні. У залежних І. між джерелами постійного і змінного струму ( мал. 1 ) включені керований вентиль В , опір R і котушка індуктивності L . У режимі випрямлення (раннє запалення вентиля) зрушення фаз j між напругою машини змінного струму і основною хвилею струму через вентиль менше 90°. Машина змінного струму працює як генератор, а постійного струму — як двигун ( мал. 1 , а). У режимі інвертування (пізнє запалення вентиля) зрушення фаз j більше 90° і машина змінного струму працює як двигун, а постійного струму — як генератор. Для переходу від випрямлення до інвертування необхідно ще змінити або полярність напруги з боку постійного струму ( мал. 1 , би), або напрям струму вентиля ( мал. 1 , в). Для відновлення керованості вентиля на нім має бути негативна напруга протягом деякого часу після проходження імпульсу струму. Тому зрушення фаз j при інвертуванні зазвичай не рівне 180° і в ланцюзі змінного струму циркулює також і реактивна потужність основної частоти, звана потужністю зрушення.

  В автономних І. ( мал. 2 ) конденсатор З заряджає через дросель D від джерела постійного струму, а потім розряджається через вентиль В і первинній обмотці трансформатора Т . У його вторинній обмотці виходить чисто змінний струм.

  2) У обчислювальній техніці електронний пристрій з одним входом і одним виходом, сигнал на виході якого виникає лише за відсутності сигналу на вході. Застосовується для реалізації елементарної логічної операції «НЕ». Розрізняють І. потенційний і імпульсний. Потенційний І. забезпечує низький рівень напруги на виході при високому рівні на вході і навпаки ( мал. 3 ). Імпульсний І. інвертує імпульсні сигнали. При цьому можливі два варіанти: а) І., що змінює полярність вхідних сигналів ( мал. 4 , а); б) І., формуючий імпульс на виході за відсутності імпульсного сигналу на вході і що не видає жодного сигналу за наявності імпульсу у вхідному ланцюзі. При цьому співвідношення між полярностямі вхідного і вихідного сигналів не має значення ( мал. 4 , би).

  І. також називають вирішальний підсилювач аналогових обчислювальних машин, використовуваний для здійснення перетворення вигляду:

х _вих ( t ) = — х _вх ( t ).

Мал. 3. Схема потенційного інвертора: а — на трьохелектродній лампі; б — на транзисторі типа р — n — р; A — вхідний сигнал; Р — вихідний сигнал; R — омічний опір; З — конденсатор; Е — джерело постійного струму (напруга).

Мал. 2. Схема інвертора, що самозбуджується (автономного).

Мал. 1. Схема перетворення струму: а — режим випрямлення; б і в — режими інвертування; У — вентиль; U — напруга; R — омічний опір; L — котушка індуктивності: E _m — амплітуда напруги; (w — кругова частота; t — час ).

Мал. 4. Схема імпульсного інвертора: а — на імпульсному трансформаторі; б — на феритових сердечниках; А — вхідний сигнал; Р — вихідний сигнал; ТІ — тактові імпульси; U _см — зсув.