Іліч (Абоћ) Йован (15.8.1824, Ресник, під Бєлградом, — 12.3.1901, Бєлград), сербський поет. Вивчав філософію у Віденському університеті. Учасник національно-визвольного руху сербів 40—50-х рр. Перша збірка віршів вийшла в 1854. І. затверджував ідею патріотизму і братерства слов'янських народів (вірші «Москва», «Жіжка» і ін.). Фольклорними мотивами пройняті його лірика, поема «Пастухи» (1868), збірка віршів «Бубни» (1891). Деякі вірші І. стали народними піснями.
Соч.: Целокупна поділа, Београд, 1929.
Літ.: Ськерліћ J., Історіja нове српське књіжевності, 3 видавництва, Београд, 1953.
